1

В експериментах на кроликах (n=16), була розроблена модель гіперліпідемії, викликана внутрішньовенним введенням 10% емульсії Ліпофундину в дозі 0,5 мл/кг протягом 30 днів. Експериментальна модель характеризувалася збільшенням рівня тригліцеридів та ЛПДНЩ у 1,4 рази, ЛПНЩ у 1,2 рази, зниженням вмісту ЛПВЩ у 1,4 рази в крові піддослідних тварин. Одночасно із змінами ліпідного спектрукрові у піддослідних кроликів було виявлено збільшення рівня лактату та С-реактивного білка відповідно у 2,1 раза та у 13,4 раза.

гіперліпідемія

експериментальна модель

1. Калінкин М.М., Волков В.С., Заварін В.В. Атеросклероз: патофізіологія, лікування, первинна профілактика. - Твер: РІЦ ТДМА, 2009. - 215 с.: іл.

2. Косарєв В.В., Бабанов С.А. Побічні ефектилікарської терапії: оцінка та прогнозування // Медицина невідкладних станів. - 2010. - № 6 [Електронний ресурс]. URL: http://urgent.mif-ua.com/archive/issue-15105/article-15118/ (дата звернення: 8.07.2011).

3. Кухарчук В.В. Лікування дисліпідемії як важливий фактор профілактики атеросклерозу та його ускладнень // Системні гіпертензії. - 2007. - № 2. - С. 35-43.

4. Нечаєва Г.І., Терещенко Ю.В. Профілактика ліпідних порушень // Лікуючий лікар. - 2010. - № 2 [Електронний ресурс]. URL: http://www.lvrach.ru/2010/07/15081579/ (дата звернення: 8.07.2011).

Вступ

Серцево-судинна патологія (ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні порушення, оклюзивні захворювання периферичних артерій) вивела Росію на перші позиції серед індустріально розвинених країн світу щодо частоти захворюваності, смертності та інвалідності працездатного населення. У Росії щорічно понад 1 млн людей помирають від серцево-судинних захворювань, їх половина - від ІХС і ще 40% від ураження мозкових судин. Відповідно до рекомендацій ВНОК 2009 р. в основі первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань лежать заходи, спрямовані на корекцію основних факторів ризику: низької фізичної активності, куріння, підвищеного артеріального тиску, ожиріння та ліпідних порушень .

Порушення ліпідного обміну є одним із найважливіших факторів ризику розвитку атеросклерозу. Численні клінічні та епідеміологічні наукові дослідженняпереконливо показали, що не тільки гіперхолестеринемія, а будь-яка гіперліпідемія може сприяти виникненню та подальшому розвитку атеросклерозу. Нині виділяють кілька типів гіперліпідемій. Так, наприклад, відповідно до загальноприйнятої систематизації гіперліпідемії ділять на 6 типів, включаючи виділення підтипів IIа та IIб. Різні типигіперліпідемії мають різний атерогенний потенціал, найбільший атерогенний вплив мають гіперліпідемії, що характеризуються підвищенням рівня загального та вільного холестерину.

У зв'язку з тим, що сучасні медикаментозні способи лікування повинні розроблятися з урахуванням характеру дисліпідемії, необхідно створення нових моделей, які найбільш повно відповідають різним варіантампорушень ліпідного спектра крові.

При оцінці ефективності нових гіполіпідемічних засобів використовують різні експериментальні моделі гіперліпідемії. У тому числі можна назвати холестериновую, генетичну, перекисну моделі атеросклерозу; модель О.М. Клімова та співавт. (1966, 1969), засновану на отриманні атеросклеротичних бляшок на аорті кроликів шляхом парентерального введення гомологічної сироватки від тварин з експериментальною гіперхолестеринемією тощо. Дані моделі, разом з низкою переваг, мають і істотні недоліки, пов'язані з трудомісткістю та тривалістю відтворення моделі (холестеринову модель відтворюють протягом 3-4 місяців). Недоліком експериментальних моделей з використанням дрібних лабораторних тварин (щурів, морських свинок) є неможливість забору достатньої кількості крові для проведення широких біохімічних досліджень протягом тривалого часу без шкоди для піддослідних тварин. У цьому плані кролики є більш перспективними вивчення течії експериментального атеросклерозу. Ліпідний та ліпопротеїновий спектри крові експериментальних тварин різних видів різняться, у зв'язку з цим для більш об'єктивної оцінки гіполіпідемічної дії нових речовин досліди рекомендують проводити з використанням тварин 2-3 видів.

Метою цього дослідження стала розробка моделі атерогенної гіперліпідемії у кроликів.

матеріали та методи

Експерименти виконані на 16 безпородних кроликах обох статей масою 3,8±0,1 кг. Гіперліпідемію викликали внутрішньовенним введенням 10%-ної емульсії Ліпофундину (склад: соєва олія - ​​50 г, середньоланцюжкові тригліцериди - 50 г, фосфатиди яєчного жовтка - 12 г, гліцерол - 25 г, вода для ін'єкцій - 100 мл / кг щодня протягом 30 днів.

Розвиток гіперліпідемії контролювали за вмістом ліпопротеїнів у плазмі крові піддослідних тварин. Біохімічні дослідження виконували щотижня протягом усього експерименту, забір крові здійснювали з крайової вени вуха обсягом 3-4 мл.

Ліпідний спектр сироватки крові (загальний холестерин, тригліцериди, ЛПВЩ) досліджували, використовуючи реактиви виробництва Biocon® (Німеччина). Концентрацію ЛПНГ, ЛПДНЩ та коефіцієнт атерогенності визначали розрахунковим методом.

холестерин ЛПНЩ

холестерин ЛПДНЩ

Коефіцієнт атерогенності розраховували за такою формулою:

Рівень лактату визначали ензиматичним методом із застосуванням реактивів виробництва Biocon® (Німеччина).

Біохімічні дослідження (аналіз ліпідного спектру та рівня лактату) виконували на автоматичному біохімічному аналізаторі Flexor Е (Vital Scientific, Нідерланди).

Концентрацію С-реактивного білка визначали методом імуноферментного аналізу, використовуючи тест-системи виробництва ТОВ Хема (Росія) з аналітичною чутливістю 0,05 мг/л. Результати імуноферментного аналізу враховували за допомогою мікропланшетного мультидетектора Zenyth 1100 (Anthos, Австрія).

Для моделювання гіперліпідемії у кроликів вибрали Ліпофундин на підставі наявних відомостей про те, що жирові емульсії для парентерального харчування можуть викликати підвищення рівня ліпідів у крові.

Результати дослідження були опрацьовані статистично із застосуванням стандартного пакету програм «MS Excel 2007». Розмір вибірки для порівняльного дослідження при 5% рівні значимості розраховували з використанням програми «COMPARE 2 Version 2.57 WinPEPI 11.0».

Результати та обговорення

В результаті проведеного дослідження було виявлено, що при внутрішньовенне введення 10% емульсії Ліпофундину (0,5 мл/кг) протягом 30 днів у піддослідних кроликів розвивалася виражена дисліпопротеїнемія, яка характеризувалася збільшенням рівня тригліцеридів, ЛПНГ і ЛПДНЩ та зниженням вмісту ЛПВЩ. Достовірних змін вмісту загального холестерину в крові кроликів, які отримували ліпофундин, протягом усього терміну спостереження не було виявлено (таблиця 1).

Таблиця 1 - Зміни вмісту загального холестерину, тригліцеридів і ліпопротеїнів у плазмі крові кроликів при внутрішньовенному введенні Ліпофундину (0,5 мл/кг)

	Досліджувані показники
	Холестерин загальний
	Тригліцериди

Було зазначено, що рівень тригліцеридів у крові кроликів при введенні Ліпофундину поступово збільшувався та через 4 тижні спостереження був у середньому у 1,4 раза (p<0,05) выше, чем у интактных животных. Содержание ЛПНП и ЛПОНП в крови подопытных животных возросло на 4-й неделе исследования соответственно в 1,2 (p<0,05) и 1,4 раза (p<0,05) по сравнению с исходным уровнем. Обращает на себя внимание тот факт, что уровень ЛПВП в крови подопытных кроликов снизился уже на 2-й неделе эксперимента и через 4 недели исследования был в среднем в 1,4 раза (p<0,05) ниже, чем у интактных животных.

Слід зазначити, що виражена дисліпопротеїнемія, що розвинулася під впливом Ліпофундину, мала атерогенний характер, про що свідчило збільшення коефіцієнта атерогенності у піддослідних тварин з експериментальною гіперліпідемією в середньому в 1,8 раза (p<0,05) по сравнению с интактными животными (таблица 2).

Таблиця 2 - Зміни значення коефіцієнта атерогенності, вмісту лактату та С-реактивного білка у плазмі крові кроликів при внутрішньовенному введенні Ліпофундину (0,5 мл/кг)

	Досліджуваний показник
	Лактат, Е/л
	С-реактивний білок, мг/л

* - відмінності з контролем (до початку введення Ліпофундину) достовірні.

Одночасно із змінами ліпідного спектру крові у піддослідних кроликів, які отримували Ліпофундин, було виявлено збільшення рівня лактату та С-реактивного білка відповідно у 2,1 раза (p<0,05) и в 13,4 раза (p<0,05) по сравнению с их содержанием у интактных животных. Возрастание уровня молочной кислоты в крови кроликов с экспериментальной гиперлипидемией, вероятно, свидетельствует о развитии тканевой гипоксии. С-реактивный белок, получивший свое название из-за способности вступать в реакцию преципитации с С-полисахаридом пневмококков, стимулирует иммунные реакции, в т. ч. фагоцитоз, участвует во взаимодействии Т- и В-лимфоцитов, активирует классическую систему комплемента, является высокочувствительным и быстрым индикатором повреждения тканей при воспалении, некрозе, травме. Увеличение его содержания при экспериментальной гиперлипидемии, возможно, является отражением повреждения сосудистой стенки у подопытных животных.

Таким чином, нами було розроблено експериментальну модель атерогенної гіперліпідемії у кроликів. Дана модель гіперліпідемії характеризувалася підвищенням рівнів тригліцеридів, ЛПНГ та ЛПДНЩ. Відомо, що найбільший атерогенний вплив мають гіперліпідемії, що відносяться до підтипів IIа, IIб та III типу. Відповідно до фенотипічної систематизації гіперліпідемій (Д. Фредрексон, 1967) розроблена модель відповідала типу IIб.

Дана модель гіперліпідемії у кроликів відноситься до найбільш атерогенних моделей, що також підтверджує збільшення коефіцієнта атерогенності.

Розроблена модель є зручною для пошуку ефективних антиатерогенних засобів, оскільки характеризується простотою, надійністю та швидкістю виконання. Виражена гіперліпідемія розвивається вже через 1 місяць після початку введення Ліпофундину, тоді як інші експериментальні моделі гіперліпідемії у кроликів, пов'язані з використанням навантаження холестерину, вимагають 3-4 місяці для моделювання.

Висновки

1. При внутрішньовенному введенні Ліпофундину (0,5 мл/кг) протягом 30 днів у піддослідних кроликів розвивалися виражені зміни ліпідного спектру крові, що характеризувались збільшенням рівня тригліцеридів та ЛПДНЩ в 1,4 рази (p<0,05), ЛПНП в 1,2 раза (p<0,05), снижением содержания ЛПВП в 1,4 раза (p<0,05). Коэффициент атерогенности увеличился в среднем в 1,8 раза (p<0,05).
2. Розроблена модель гіперліпідемії у кроликів є високоатерогенною, за фенотипною систематизацією гіперліпідемій відповідає типу IIб.

Рецензенти:

• Митрохін Н.М., д.б.н., професор, заст. директора ВАТ «Всеросійський Науковий центр Безпеки Біологічно Активних Речовин», Московська обл., м. Стара Купавна.
• Слюсар Н.М., д.м.н., професор, директор ІП "Лабораторія професора Слюсаря Н.Н.", м. Твер.

Робота отримана 22.08.2011

Бібліографічне посилання

Демідова М.А., Волкова О.В., Єгорова О.М., Савчук І.А. МОДЕЛЮВАННЯ АТЕРОГЕННОЇ ГІПЕРЛІПІДЕМІЇ У КРОЛИКІВ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2011. - № 3.;
URL: http://science-education.ru/ru/article/view?id=4689 (дата звернення: 01.02.2020). Пропонуємо до вашої уваги журнали, що видаються у видавництві «Академія Природознавства»

Різні ефекти Pistacia vera extracts on experimental atherosclerosis in rabbit animal model: an experimental study
Джерело: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2917426/

Ліпід-збагачені дієти та окисний стрес є факторами ризику розвитку атеросклерозу. Ефекти метанольних (ME) і циклогексанових (CHE) екстрактів гайки Pistacia vera, які часто включаються до середземноморської дієти, вивчалися в кролячій моделі атеросклерозу.

Двадцять чотири новозеландські білі кролики отримували атерогенну дієту (контрольна група), доповнену ME (група ME) або CHE (група CHE) протягом 3 місяців. Раніше для дослідження хімічних профілів екстрактів були розроблені GC-MS та UHPLC LC-DAD-ESI (-) - HRMS/MS. Зразки крові на початковому та місячному рівнях ліпідного профілю, перекисне окиснення ліпідів та функція печінки. Аорту, міокард та печінку гістологічно досліджували через 3 місяці.

Групи ME і CHE мали значно вищий рівень ЛПВЩ та не значно менший середній рівень ЛПНГ холестерину у % від вихідного рівня, ніж контрольна група. Триацилгліцерин був значно вищим у групі CHE проти контролю. Значення MDA були значно нижчими у групі ME порівняно з контролем та CHE. ALT та AST були значно вищими у групі CHE проти Control. γ-GT був нижчим у групі ME порівняно з контролем. Товщина інтими аорти була значно меншою у групах ME та CHE проти контролю; Атеросклеротичні ураження групи ME були значно меншими порівняно з контролем груп і CHE. Тільки група CHE мала значну жирову інфільтрацію печінки.

Під час короткочасного введення одночасно з атерогенною дієтою обидва екстракти P. vera були корисні для HDL-, LDL-холестерину та товщини інтими аорти. ME додатково представив антиоксидантний ефект та значне зменшення поверхневих пошкоджень аорти. Ці результати показують, що дієтичне включення P. vera, зокрема її ME, є потенційно вигідним при управлінні атеросклерозом.

Серцево-судинні захворювання є провідною причиною смертності у промислово розвиненій частині світу, основним станом якої є атеросклероз. Розвиток та прогресування атеросклеротичних поразок вивчено широко. Було проведено безліч клінічних досліджень щодо дієтичних протоколів, таких як дослідження «Сім країн» середземноморської дієти, яке включає оливкову олію. Інші клінічні дослідження включали фармацевтичні та хірургічні втручання тільки або у комбінації. Наукові свідчення патогенезу та терапії атеросклерозу у минулому столітті отримали значною мірою протоколи досліджень на тваринних моделях.

Кролик, одна з найважливіших моделей для вивчення атеросклерозу, швидко реагує на стимуляцію атеросклеротичних уражень за допомогою дієти з високим вмістом холестерину. Деякі дієтичні дослідження використовували цю модель, у тому числі введення оливкового або риб'ячого жиру та різних екстрактів насіння або олій, отриманих з насіння соняшника, арахісу, насіння льону або фундуку. Харчова гайка, що споживається або окремо, або як інгредієнт у традиційних рецептах, - це фісташковий горіх з дерева Pistacia vera, який належить до сімейства Anacardiaceae та поширюється в центральній та південно-східній Греції, а також в інших країнах Середземномор'я та Близького Сходу. Наскільки нам відомо, опубліковані лише дослідження in vitro щодо його біологічно активного впливу на розвиток атеросклерозу. Тому ми прагнули досліджувати вплив введення P. vera cyclohexane (CHE) та метанольного екстракту (ME) на експериментальну модель кроликів атеросклерозу на біохімію сироватки, а також ураження аорти, серця та печінки.

У таблиці 1 показано описову статистику виміряних параметрів 3-х груп. У таблиці 2 показані середні зміни у відсотках від вихідних показників біомаси організму, ліпідного профілю та антиоксидантного статусу, а також загальні статистичні значення. У таблиці 3 показані середні зміни у відсотках від початкового рівня активності ферментів печінки та загальні статистичні значення. У таблиці 4 показаний морфометричний аналіз аорти кроликів.

Описова статистика: середні значення ± стандартне відхилення маси тіла та біохімічних параметрів

Середні значення ваги тіла, профілю ліпідів та окисного стресу протягом періоду спостереження у трьох групах: контроль (атерогенна дієта), ME (атерогенна дієта плюс ME), CHE (атерогенна дієта плюс CHE).

Усі змінні представлені як середнє ± SD

Відсоток зміни маси тіла, профілю ліпідів та окислювального стресу у сироватці кролика

Медіана% змінюється від вихідного рівня маси тіла, ліпідного профілю та значень окислювального стресу протягом періоду спостереження у трьох групах: контроль (атерогенна дієта), ME (атерогенна дієта плюс ME), CHE (атерогенна дієта плюс CHE).

Значна різниця при р

b Значна різниця при p

Відсоток зміни активності ферментів печінки у сироватці кроликів

Медіана активності ферментів печінки% змінюється від вихідного рівня протягом періоду спостереження у трьох групах. Група контролю: атерогенна дієта, група ME: атерогенна дієта плюс ME, група CHE: атерогенна дієта плюс CHE

Значна різниця при р

b Значна різниця при p

Загальний Sig: Загальне значення, NS: Незначне

Морфометричний аналіз на аортах кролика

Результати виражені як медіана±SD.

Група контролю: атерогенна дієта, група ME: атерогенна дієта плюс ME, група CHE: атерогенна дієта плюс CHE

Значна різниця при р

b Значна різниця при p

Кінцева середня зміна% від базової лінії в групах Control, ME та CHE не була статистично значущою (таблиця 2), хоча спостерігалося помірне збільшення абсолютних середніх значень (таблиця 1).

Рівні ліпідів у плазмі всіх трьох груп були подібними до початкового рівня. Середня зміна% від базової лінії протягом періоду спостереження, описаного нижче, показано у таблиці 2.

Середня зміна% від базової лінії до 1-го місяця для груп ME та CHE була статистично достовірно вищою порівняно з контрольною групою (p = 0,01 та 0,05 відповідно).

Середня зміна групи CHE була статистично значуще вище порівняно з контролем груп і ME в 1-й та 2-й місяці, тоді як групи ME та CHE мали статистично значущі вищі значення, ніж контрольна група у 2-му (p = 0,001 і p

Середня зміна групи CHE була статистично значно нижчою порівняно з контрольною групою в 1-му та 2-му місяці (p

Медіана% зміни групи ME була статистично достовірно вищою порівняно з контрольною групою в 1-й та 2-й місяці (р

Середня зміна групи CHE була статистично значуще вище порівняно з групою ME у 2-му та 3-му місяці (p = 0,032 і 0,012 відповідно). Більше того, середня зміна групи МЕ статистично значимо відрізнялася порівняно з контрольною групою в 1-му та 3-му місяці (p

Медіана% зміни групи ME була статистично достовірно вищою порівняно з контрольною групою у 2-му місяці (p = 0,05), тоді як середня зміна групи CHE порівняно з контрольною групою була значно вищою під час дослідження (p

Медіана% зміни значень плазми всіх груп не показувала статистично значущого збільшення за весь експериментальний період, коли група CHE мала вищі значення лише у 3 місяці (p = 0,007).

Середня зміна значень групи ME за статистикою була статистично значущою нижче порівняно з контролем груп та CHE протягом третього місяця експерименту (p

Макроскопічні зразки аорти групи Control і CHE показали великі атеросклеротичні бляшки, що покривають майже всю верхню частину вирізаної аорти (таблиця 4 і фіг.1 і 1E). Показники групи ME показали менш великі ураження порівняно з групою A, а також порівняно з групою CHE (таблиця 4 та фіг.1C).

Макро- та мікроскопічні зображення представників аорти у кроликів трьох груп. 1A, 1C, 1E є репрезентативними зображеннями грубих зразків аорти, що належать групам Control, ME і CHE, відповідно. Стрілки вказують на утворення атеросклеротичних бляшок. Як показано, контрольна група демонструвала великі атеросклеротичні бляшки, що покривають майже всю верхню частину вирізаної аорти. Групи ME та CHE виявляли менш великі ураження порівняно з контрольною групою, і між цими двома групами група ME мала найменшу освіту ураження. 1B, 1D, 1F - мікрофотографії з 1A, 1C, 1E відповідно (еозин - гематоксилін, початкове збільшення × 100). На малюнку 1B (контрольної групи) показана вразлива дошка з безліччю пінних клітин, запалення та чудове потовщення інтими. Малюнок 1D (група ME) показує вищеописане ураження, але менш велика (товщина інтиму / середовища менше, ніж у 1B. Малюнок 1F (група CHE) демонструє ендотелій аорти з підтвердженням потовщення і багатьох пінних клітин, проте інтима / середовище Відношення менше, ніж у 1 В. Стрілки вказують ширину ендотелію.

Гістопатологічні дані групи Control та CHE показали вразливі бляшки з багатьма пінними клітинами, запалення та чудове потовщення інтими (рис.1В та 1F). У групі ME виявлені вище ураження, але менш великі (рис.1D).

Гістологічне дослідження серця не виявило значних змін між групами.

Гістологічне дослідження печінки не виявило значних змін між груповим контролем та МЕ. Група CHE показала статистично значущу жирову інфільтрацію, порівняно з контрольною групою.

Негенетичний гіперліпідемічний кролик - це тваринна модель, що широко використовується при дослідженнях атеросклерозу. Різні рівні дієтичного холестерину (0,2-1,3%) були використані для створення експерименту експериментально, а одночасне введення інших потенційно корисних речовин вивчалося в періоди, що варіюють від 8 до 14 тижнів.

Заводи Pistacia – це дерева або чагарники, що належать Греції та іншим країнам Середземномор'я та Близького Сходу. Було показано, що серед них було виявлено, що у P. lentiscus антиоксидант, антибактеріальний, печінково-захисні та цитостатичні ефекти і для запобігання холестерину ЛПНЩ від окислення in vitro. Було показано, що P. terebinthus надає корисну дію на маткові кондиломи та меланоми шкіри. На P. vera було проведено мало досліджень. Повідомлялося, що він має протигрибкові ефекти рослин. P. vera ME містить невеликі кількості катехіну, поліфенольного флавоноїду, який показує потенційно більш високу антиоксидантну активність, ніж аскорбінова кислота та α-токоферол у дослідженнях in vitro. Катехін та його продукти також були зазначені як фактори зниження ризику серцево-судинних захворювань шляхом зниження рівня холестерину у сироватці, зменшення агрегації тромбоцитів та зниження артеріального тиску.

У цьому дослідженні ми досліджували вплив спільного введення P. vera на прогрес індукованого холестерином атеросклерозу моделі тваринного кролика протягом 12 тижнів. Ми вирішили окремо керувати ME або CHE P. vera у різних групах тварин, щоб мати можливість ідентифікувати, які компоненти будуть відповідати за потенційно різні результати. Аналіз GC-MS CHE показав, що його основними сполуками є b-ситостерол, сквален, стигмастерин, олеїнова та пальмітинова кислоти. Клінічні випробування вже показали захисні ефекти таких рослинних стеролів у разі розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, аналіз МЕ з використанням методів LC-HRMS/MS виявив присутність галового метилового ефіру, протокатехінової кислоти та галової кислоти. Показано, що галова кислота має антиатерогенну активність.

Результати цього дослідження показують позитивний ефект спільного введення P. vera ME і CHE у збагаченій дієті холестерином при змінах HDL-C. ME також продемонструвало меншу зміну MDA від вихідного рівня, виявляючи м'який антиоксидантний ефект. Сприятливий ефект ЛПНЩ-С не був статистично значущим. Інші досліджені біохімічні параметри (TC, TAG та ферменти печінки) не продемонстрували позитивного ефекту ME при аналізі даних із використанням середніх середніх значень. Аналіз наших даних з використанням середніх абсолютних значень показав статистично значущий захисний ефект МЕ за вказаними вище параметрами (табл. 1). Однак через відсутність нормального розподілу значень використання непараметричного аналізу (тести Крускал-Уолліса і Манна-Уітні) було пораховано необхідним.

Кілька рослинних речовин благотворно впливають на біохімію крові у кроликів, які отримують холестерин. Поліфенол оливкової олії, відомий як гідрокситірозол, збільшував рівні HDL-C атерогенних кроликів з дієтичним харчуванням. Борошно з кунжуту благотворно впливало на загальний рівень холестерину та тригліцеридів у кроликів, які отримували холестерин. Крім того, сеціолаларицирезіновий диглюкозид (SDG), лігнін рослин, виділений з лляного насіння при введенні кроликам протягом 8 тижнів, приводив до зменшення LDL-C і збільшення ЛВП-C та антиоксидантної активності, аналогічно нашому дослідженню. Крім того, в іншому дослідженні на кроликах з використанням етанольного екстракту лізимахіоїдів Hypericum Boiss var lysimachioides (Guttifera) показано статистично значуще зниження рівнів MDA, а також збільшення рівнів HDL-C, що узгоджується з нашим дослідженням.

Наші результати показали, що лікування обома екстрактами P. vera викликає помірне збільшення значень TC, хоча це не відрізняється від контрольної групи в другому і третьому місяці введення.

Середні значення HDL-C у контрольній групі були нижчими в кінці експерименту, тоді як спільне введення екстрактів P. vera (групи ME та CHE) значно інгібувало це зниження. Враховуючи, що низький рівень HDL-C пов'язаний із вищим ризиком серцево-судинних захворювань, підтверджується, що збільшення рівня HDL-C призведе до захисного ефекту проти атеросклерозу після тривалого введення екстрактів P. vera.

Наші результати показали значні відмінності у рівнях MDA у плазмі між МЕ та контрольними групами. Це говорить про те, що позитивний ефект P. vera ME на деякі ліпіди та аорту може бути спричинений м'яким антиоксидантним ефектом.

У нашому дослідженні рівні ферментів печінки збільшилися, досягнувши максимальних рівнів третього місяця у всіх групах. Зокрема, зміни ALT та AST були збільшені у групах ME та CHE порівняно з контролем. Як клінічні, так і експериментальні дослідження показали, що підвищені АЛТ та АСТ можуть бути прогностичними для розвитку атеросклерозу. Крім того, зміни γGT групи ME були статистично значно нижчими у третьому місяці порівняно з контрольною групою. Це свідчить про позитивний ефект P. vera ME і CHE у функції жовчної системи атеросклеротичних тварин. У дослідженні Hakimoglu та ін. печінкова гідропічна та ліпідна дегенерація була знижена в етанольному екстракті лісимахоїдів Hypericum у порівнянні з кроликами, які отримували лише зі збагаченою холестерином дієтою. Цей висновок схожий на наш, де гістологія печінки, яку я годувала кроликів, була менш зачеплена, ніж холестерин (контрольна група), хоча статистично значущої різниці не було. Зокрема, кролики контрольної групи страждали від пошкодження печінки, що характеризується стеатозом та фіброзом, що було ще очевиднішим у групі CHE.

Макроскопічне утворення бляшок у групі ME було менш широким порівняно з контролем груп та CHE. Як і в нашому дослідженні, інші дослідники відзначили, що, незважаючи на збільшення рівня холестерину у сироватці після введення екстракту, результати патології зразків аорти можуть показати покращення атеросклерозу. Aguilera та ін. виявили, що незаймані оливкова олія та риб'ячого жиру зменшують розвиток атеросклеротичних бляшок. Було також показано, що олія горіхового горіха зменшує атеросклеротичні ураження в аорті холестерину, що харчується кроликами. Крім того, ефект введення зеленого чаю, що містить сполуки, отримані з епікатехіну у кроликів, вплинув на артеріальні атеросклеротичні бляшки. Це узгоджується з нашими результатами, що свідчить про значний позитивний ефект P. vera ME на розвиток атеросклерозу аорти. Зокрема, група ME продемонструвала значне пригнічення атеросклеротичних бляшок як за їх товщиною, так і за шириною у просвіті аорти. Це може бути пов'язано з основними компонентами МЕ, такими як гальна кислота та катехін, які можуть бути відповідальними за цей процес інгібування, як уже вказувалося. З іншого боку, група CHE виявляла м'якше інгібування атеросклерозу щодо товщини бляшок, що можна пояснити наявністю b-ситостеролу, сквален, стигмастеролу, олеїнової та пальмітинової кислот, як показано аналогічно.

Група CHE виявила найнижчу антиоксидантну активність. Цей ефект може бути пов'язаний з великими, але не такими складними атеросклеротичними ураженнями, що спостерігаються в зразках аорти групи CHE, порівняно з такими для Control і ME. Однак група ME виявила набагато сильнішу антиоксидантну активність. Статистично значущий антиоксидантний ефект МЕ, що спостерігається, очевидний при аналізі MDA, також значно зменшує осадження аортальної бляшки. З іншого боку, CHE не впливав на рівень атеросклеротичних уражень. Ці дані можуть бути віднесені до компонентів P. vera ME, що надають антиоксидантну активність.

На закінчення, при короткочасному введенні одночасно з атерогенною дієтою обидва екстракти P. vera були корисні для HDL-, LDL-холестерину та товщини інтими аорти. ME додатково представив антиоксидантний ефект та значне зменшення поверхневих пошкоджень аорти. Ці результати показують, що дієтичне включення P. vera, зокрема, її ME, потенційно може бути корисним при лікуванні атеросклерозом. P. vera ME та CHE вперше використовуються in vivo у наших знаннях при вивченні атеросклерозу та показують багатообіцяючий ефект щодо процесу інгібування. Більше досліджень потрібно до того, як P. vera може бути клінічно рекомендована для дієтичного включення для керування атеросклерозом.

Двадцять чотири звичайних новозеландських білих кролика (2,7 ± 0,2 кг), придбаних у грецького сертифікованого комерційного заводчика, були випадково розділені на три рівні групи (контроль, ME і CHE) і містилися окремо в клітинах з нержавіючої сталі з безкоштовним доступом до їжі та водопровідної води. Умови тваринного житла становили 20±2°C, відносна вологість 60±5%, о 12:12 год. світло: темний цикл. Тварин обробляли відповідно до стандартів, встановлених Європейською директивою 86/609/EEC. Місцеві ветеринарні органи та комітет з етики тварин схвалили (ліцензія № K/950) дослідження. Контрольна група отримала стандартну збалансовану дієту з кроликом (хімічний склад: загальна жирна кислота 2,5%, целюлоза – 18,5%, загальний білок – 16,5%, вода – 13%, зола – 11%, кальцій – 1,4 %, лізин - 0,6%, метіонін-цистин - 0,55%, фосфор 0,55%, натрій 0,25%, збагачений 1% холестерину (Dolder, Швейцарія) (атерогенна дієта), група ME отримала атерогенну дієту плюс ME (1% за вагою) та атерогенну дієту групи CHE плюс CHE (5% за масою), Дієти були свіжоприготовлені кожні три дні перед вживанням.

Кількість порошкоподібних фісташкових горіхів на 15 кг, зібраних на грецькому острові Егіна, екстрагували за кімнатної температури, спочатку знежирювали циклогексаном, отримуючи 7,5 кг зеленого масляного залишку після випарювання розчинника. CHE омиляли звичайною процедурою, що призводить до жирних етерифікованих кислот. Метилові ефіри жирних кислот та неосаджений залишок аналізували за допомогою GC та GC/MS з отриманням в якості основних сполук b-ситостеролу, сквален, стигмастеролу, олеїнової кислоти та пальмітинової кислоти (див. Додатковий файл 1)
,

Після вилучення порошкоподібних горіхів фісташкових циклогексаном рослинний матеріал додатково екстрагували дихлорметаном, отримуючи 1,5 кг зеленого маслянистого екстракту, а потім метанолом з отриманням залишку 500 г після випарювання розчинника. Кількість 400 г залишку піддавали смолі XAD-4 для видалення цукру та отримували ME, збагачені фенольними сполуками. Для опису хімічного профілю збагаченого екстракту було розроблено метод LC-DAD-ESI (-) - HRMS / MS. Аналіз проводили з використанням пристрою UHPLC, підключеного до високоефективного гібридного спектрометра LTQ-Orbitrap Discovery. Як стандарти для аналізу використовувалися фенольні сполуки, галоїдний метиловий ефір (1), галова кислота (2), протокатехінова кислота (3) катехін (4) та епікатехін (5), а їх ідентифікація була виконана шляхом порівняння часу утримування, UV-Vis та високоточні мас-спектри піків у зразку зі зразками стандартних з'єднань.

У додатковому файлі 1 представлений докладний аналіз компонентів екстрактів.

Усі тварини голодували за 12 годин до взяття крові. Вони були злегка заспокоєні (кетамін гідрохлорид 12 мг/кг, ксилазин 2,5 мг/кг маси тіла, їм) для процедури, щоб уникнути стресової дії. Зразки крові з вушної артерії тварин поміщали в пробірки Вассермана, що містять антикоагулянт протягом 0, 1, 2 та 3 місяці експериментальної процедури. Плазму відокремлювали центрифугуванням при 3500 об/хв протягом 15 хв. Загальний рівень холестерину в плазмі (ТС), холестерин ліпопротеїнів високої щільності (HDL-C), холестерин ліпопротеїнів низької щільності (LDL-C), концентрації триацилгліцерину (TAG), сироваткова аланінамінотрансфераза (ALT), аспартат-амінотранс сироватка активність глютамілтрансферази (γGT) вимірювали комерційними наборами ферментативних тестів відповідно до інструкцій виробника (Biomerieux, Lyon, France) з використанням автоматичного аналізатора (тип 7170A, Hitachi, Tokyo, Japan). MDA розраховували за ручним методом реактивних речовин тіобарбітурової кислоти (TBARS), як описано Yagi. Наприкінці експериментального дослідження та після останнього взяття проби крові при седації кроликів евтаназували тіопенталом натрію (30 мг/кг внутрішньовенно).

Аорта була видалена з артерії аорти на здухвинну біфуркацію. Тканини, що прилипають до адвентиції, видаляли, а аорту розрізали подовжньо вздовж середньої вентральної стінки. Потім аорту фіксували в 10% фосфатному буферному розчині формаліну. Зняли просвітну поверхню кожного зразка аорти, зображення було збережено в електронному вигляді. Розділи з усіх зразків були отримані з трьох стандартних ділянок (безпосередньо дистальних до гілки лівої підключичної артерії, в сьомій міжреберній артерії і позаду целіакії). Ці зразки були вбудовані в парафінові блоки та пофарбовані гематоксилін-еозином. Гістопатологічні атеросклеротичні ураження аорти були класифіковані за класифікацією Старі, а товщина та площа поверхні атеросклеротичних уражень у стінці аорти були напівквантизовані з використанням автоматизованої системи аналізу зображень. Коротко, оцінювані параметри: потовщення інтими, накопичення пінних клітин, моноядерні інфільтрати, ліпідне ядро ​​та утворення волокнистих ковпачків. Цифрові зображення були отримані зі слайдів за допомогою фотомікроскопа (Nikon Eclipse 80i, Nikon Corp, Токіо, Японія), оснащеного цифровою камерою (Nikon DS - 2 МВт). Усі зображення було перенесено на ПК з відповідним програмним забезпеченням (Image ProPlus v. 5.1, Media Cybernetics, MD, USA).

Серце і печінку зважували і фіксували в 10% фосфатному буферному розчині формаліну. Були взяті стандартні секції, вбудовані в парафінові блоки для гематоксилін-еозину, а зразки міокарда додатково забарвлювалися трихромною плямою Массона.

Пошкодження міокарда оцінювалися від 0 до 3 щодо інтерстиціального набряку, фіброзу та інфільтратів пінних клітин. Пошкодження печінки були класифіковані в чотирьох класах, як описано раніше, щодо змін архітектури, жирової інфільтрації та фіброзу.

Дані були виражені як середні значення ± стандартне відхилення (SD), а також медіа значення через порушення нормальності. Для аналізу нормальності параметрів використовувався тест Колмогорова-Смирнова.

Щоб вказати тенденцію у перші 3 місяці лікування, середній відсоток змін після 1, 2 та 3 місяців змінних був розрахований. Порівняння відсоткової зміни від базового значення змінних протягом періоду спостереження та змінних гістопатології між трьома групами було проаналізовано з використанням тесту Крускала-Уолліса та тесту Манна-Уітні (парні порівняння).

Всі тести були двосторонніми, статистична значимість була встановлена ​​при p

P.vera: Pistacia vera; ME: метанольний екстракт Pistacia vera; CHE: циклогексановий екстракт Pistacia vera; GC: газова хроматографія; МС: мас-спектрометрія; UHPLC: ультрависока рідинна хроматографія; LC: рідинна хроматографія; DAD: детектор діодних матриць; ESI: іонізація електронного спрею; HRMS: мас-спектрометрія високої роздільної здатності; TC: загальний холестерин; LDL-C: холестерин ліпопротеїнів низької густини; HDL-C: холестерин ліпопротеїнів високої густини; TAG: триацилгліцерин: MDA: малоносний альдегід; ALT: аланінамінотрансфераза; АСТ: аспартатамінотрансфераза; γ-GT: гамма-глутамілтрансфераза; TBARS: реакційні речовини тіобарбітурової кислоти; SD: стандартне відхилення; SPSS: статистичний пакет соціальних наук; SDG: сеціоларицирсинол диглюкозид.

КМ провела експериментальне дослідження, що включає загальний огляд тварин, підготовку дієт, відбір проб крові, евтаназію та складання рукопису. KG та MH підготували екстракт циклогексану та метанолу та відповідні дієти, а також провели їх аналіз. GA та EP виконували та координували всі етапи патології зразків тканин. TK і DI брали участь у видаленні тканин та підготовці рукопису. AP та AC сприяли розробці дослідження. Прем'єр-міністр провів проект із виробництва екстрактів пістації. NT сприяла підготовці дієт та рукопису. LAS та ID задумали дизайн дослідження, скоординували експерименти та підготували рукопис. Усі автори прочитали та затвердили остаточний рукопис.

Методи приготування циклогексанових та метанольних екстрактів. Детальна інформація про методологію приготування циклогексанових та метанольних екстрактів, включаючи 2 малюнки.

Натисніть тут для файлу

Д-р К. Маріно вдячний Грецькому міністерству розвитку сільських районів та продовольства за підтримку та освітню відпустку, а також професору Д. Н. Перреа за цінну консультацію та підтримку у дослідженні. Д-р Дантас визнає Спеціальний рахунок для дослідницьких грантів (№ 70/4/2591) Національного та Каподистріанського університетів в Афінах за фінансову підтримку. Автори визнають біостатистику доктора А. Галаноса за експертний статистичний аналіз дослідження та визнають експертну допомогу К. Перреа, К. Пападакі, Е. Дусі, Г. Пантеліса, П. Рапоса та З. Мертірі під час експериментів.

Початковий сенс поняття "атеросклероз",запропонованого Маршаном в 1904 р., зводився лише до двох типів змін: скупчення жирових речовин у вигляді кашкоподібних мас у внутрішній оболонці артерій (від грец. athere - каша) і власне склерозу - сполучнотканинні ущільнення стінки артерій (від грец. scleras - тверд Сучасне тлумачення атеросклерозу набагато ширше і включає в себе... "різні поєднання змін інтими артерій, що виявляються у вигляді осередкового відкладення ліпідів, складних сполук вуглеводів, елементів крові та циркулюючих у ній продуктів, утворення сполучної тканини та відкладення кальцію" (визначення ВООЗ).

Склеротично змінені судини (найчастіша локалізація - аорта, артерії серця, мозку, нижніх кінцівок) відрізняються підвищеною щільністю і крихкістю. Внаслідок зниження еластичних властивостей вони не в змозі адекватно змінювати свій просвіт залежно від потреби органу чи тканини у кровопостачанні.

Спочатку функціональна неповноцінність склеротично змінених судин, отже, органів прокуратури та тканин виявляється лише за пред'явленні до них підвищених вимог, т. е. зі збільшенням навантаження. Подальше прогресування атеросклеротичного процесу може призвести до зниження працездатності та спокою.

Сильна міра атеросклеротичного процесу, як правило, супроводжується звуженням і навіть повним закриттям просвіту артерій. При повільному склерозуванні артерій в органах з порушеним кровопостачанням відбуваються атрофічні зміни із поступовим заміщенням функціонально активної паренхіми сполучною тканиною.

Швидке звуження або повне перекриття просвіту артерії (у разі тромбозу, тромбоемболії або крововиливу у бляшку) веде до омертвіння ділянки органу з порушеним кровообігом, тобто до інфаркту. Інфаркт міокарда - найпоширеніше і найгрізніше ускладнення атеросклерозу вінцевих артерій.

Експериментальні моделі.У 1912 р. Н. Н. Анічков та С. С. Халатов запропонували спосіб моделювання атеросклерозу у кроликів шляхом введення всередину холестерину (через зонд або за допомогою домішування до звичайного корму). Виражені атеросклеротичні зміни розвивалися за кілька місяців при щоденному застосуванні 0,5 - 0,1 г холестерину на 1 кг маси тіла. Як правило, їм супроводжувало підвищення рівня холестерину в сироватці крові (у 3 - 5 разів у порівнянні з вихідним рівнем), що стало підставою для припущення про провідну патогенетичну роль у розвитку атеросклерозу гіперхолестеринемії. Ця модель легко відтворюється не тільки у кроликів, а й у курей, голубів, мавп, свиней.

У собак та щурів, резистентних до дії холестерину, атеросклероз відтворюється шляхом комбінованого впливу холестерину та метилтіоурацилу, який пригнічує функцію щитовидної залози. Таке поєднання двох факторів (екзогенного та ендогенного) веде до тривалої та різкої гіперхолестеринемії (понад 26 ммоль/л – 100 мг%). Додавання до їжі вершкового масла та солей жовчних кислот також сприяє розвитку атеросклерозу.

У курей (півнів) експериментальний атеросклероз аорти розвивається після тривалого (4 - 5 міс) впливу діетилстильбестролом. У цьому випадку атеросклеротичні зміни з'являються на тлі ендогенної гіперхолестеринемії, що виникає внаслідок порушення гормональної регуляції обміну речовин.

Етіологія.Наведені експериментальні приклади, а також спостереження над спонтанним атеросклерозом людини, його епідеміологією свідчать про те, що цей патологічний процес розвивається внаслідок комбінованої дії факторів (середовищних, генетичних, харчових). У кожному окремому випадку першому плані виступає якийсь із них. Розрізняють фактори, що викликають атеросклероз, та фактори, що сприяють його розвитку.

На Рис. 19.12наведено перелік основних етіологічних факторів (чинників ризику) атерогенезу. Частина з них (спадковість, стать, вік) відносяться до ендогенних. Вони виявляють свою дію з народження (стаття, спадковість) чи певному етапі постнатального онтогенезу (вік). Інші фактори належать до екзогенних. З їх дією організм людини стикається в різні вікові періоди.

Роль спадкового факторау виникненні атеросклерозу підтверджують статистичні дані про високу частоту ішемічної хвороби серця в окремих сім'ях, а також однояйцеві близнюки. Йдеться про спадкові форми гіперліпопротеїдемії, генетичні аномалії клітинних рецепторів до ліпопротеїдів.

Стать.У віці 40 – 80 років атеросклерозом та інфарктом міокарда атеросклеротичної природи чоловіки хворіють частіше, ніж жінки (в середньому у 3 – 4 рази). Після 70 років захворюваність на атеросклероз серед чоловіків і жінок приблизно однакова. Це свідчить про те, що захворюваність на атеросклероз серед жінок припадає на пізніший період. Зазначені відмінності пов'язані, з одного боку, з нижчим вихідним рівнем холестерину та вмістом його переважно у фракції неатерогенних а-ліпопротеїдів сироватки крові жінок, а з іншого – з антисклеротичним дією жіночих статевих гормонів. Зниження функції статевих залоз у зв'язку з віком або з будь-якої іншої причини (видалення яєчників, їх опромінення) зумовлює збільшення у сироватці крові рівня холестерину та різке прогресування атеросклерозу.

Припускають, що захисна дія естрогенів зводиться не лише до регуляції вмісту холестерину в сироватці крові, а й інших видів обміну в артеріальній стінці, зокрема окисного. Така антисклеротична дія естрогенів проявляється переважно по відношенню до вінцевих судин.

Вік.Різке збільшення частоти та тяжкості атеросклеротичного ураження судин у зв'язку з віком, особливо помітне після 30 років (див. Рис. 19.12), породило в деяких дослідників уявлення про те, що атеросклероз – функція віку і є виключно біологічною проблемою [Давидовський І. В., 1966]. Цим пояснюється песимістичне ставлення до практичного вирішення проблеми у перспективі. Більшість дослідників, однак, дотримуються думки, що вікові та атеросклеротичні зміни судин – це різні форми артеріосклерозу, особливо на пізніх стадіях їх розвитку, але вікові зміни судин сприяють його розвитку. Сприяє атеросклерозу дія віку проявляється у вигляді місцевих структурних, фізико-хімічних та біохімічних змін артеріальної стінки та загальних порушень обміну речовин (гіперліпемія, гіперліпопротеїдемія, гіперхолестеринемія) та її регуляції.

Надмірне харчування.Експериментальні дослідження Н. Н. Анічкова та С. С. Халатова дозволили припустити важливість етіологічної ролі у виникненні спонтанного атеросклерозу надлишкового харчування, зокрема надлишкового надходження харчових жирів. Досвід країн з високим життєвим рівнем переконливо доводить, що чим більше задовольняється потреба в енергії за рахунок тваринних жирів і продуктів, що містять холестерин, тим вище вміст холестерину в крові і відсоток захворюваності на атеросклероз. Навпаки, у країнах, де частку жирів тваринного походження припадає незначна частина енергетичної цінності добового раціону (близько 10%), захворюваність на атеросклероз низька (Японія, Китай).

Відповідно до розробленої США програмою, заснованої цих фактах, зменшення споживання жирів з 40% від загального калоража до 30% до 2000 р. має знизити смертність від інфаркту міокарда на 20 - 25%.

Стрес.Захворюваність на атеросклероз вище серед людей "стресових професій", тобто професій, що вимагають тривалої і сильної нервової напруги (лікарі, вчителі, викладачі, працівники управлінського апарату, льотчики та ін.).

Загалом захворюваність на атеросклероз вище серед міського населення порівняно з сільським. Це може бути пояснено тим, що в умовах великого міста людина найчастіше піддається нейрогенним стресовим впливам. Експерименти підтверджують можливу роль нервово-психічного стресу у виникненні атеросклерозу. Поєднання дієти, що містить велику кількість жирів, з нервовою напругою має розглядатися як несприятливе.

Гіподинамія.Малорухливий спосіб життя, різке зменшення фізичного навантаження (гіподинамія), властиві людині другої половини XX ст., - Ще один важливий фактор атерогенезу. На користь цього становища свідчать менша захворюваність на атеросклероз серед працівників фізичної праці і велика - у осіб, які займаються розумовою працею; Швидша нормалізація рівня холестерину в сироватці крові після надлишкового надходження його ззовні під дією фізичного навантаження.

В експерименті виявлені виражені атеросклеротичні зміни в артеріях кроликів після поміщення їх у спеціальні клітини, що значно зменшують їхню рухову активність. Особливу атерогенну небезпеку є поєднання малорухливого способу життя та надлишкового харчування.

Інтоксикація. Вплив алкоголю, нікотину, інтоксикація бактеріального походження та інтоксикація, спричинена різними хімічними речовинами (фториди, СО, H 2 S, свинець, бензол, сполуки ртуті) також є факторами, що сприяють розвитку атеросклерозу. У більшості розглянутих інтоксикацій відзначалися не лише загальні порушення жирового обміну, властиві атеросклерозу, а й типові дистрофічні та інфільтративно-проліферативні зміни в артеріальній стінці.

Артеріальна гіпертензіясамостійного значення фактора ризику, мабуть, немає. Про це свідчить досвід країн (Японія, Китай), населення яких часто хворіє на гіпертонічну хворобу і рідко - атеросклероз. Однак підвищений артеріальний тиск набуває значення, що сприяє розвитку атеросклерозу.

фактора у комбінації з іншими, особливо якщо воно перевищує 160/90 мм рт. ст. Так, при однаковому рівні холестерину захворюваність на інфаркт міокарда при гіпертензії вп'ятеро вища, ніж при нормальному артеріальному тиску. В експерименті на кроликах, в їжу яких додавали холестерин, атеросклеротичні зміни розвиваються швидше і досягають більшою мірою на тлі гіпертензії.

Гормональні порушення, захворювання обміну речовин.У деяких випадках атеросклероз виникає на тлі попередніх гормональних порушень (цукровий діабет, мікседема, зниження функції статевих залоз) або хвороб обміну речовин (подагра, ожиріння, ксантоматоз, спадкові форми гіперліпопротеїдемії та гіперхолестеринемії). Про етіологічну роль гормональних порушень у розвитку атеросклерозу свідчать і наведені вище досліди з експериментального відтворення цієї патології у тварин шляхом впливу на ендокринні залози.

Патогенез.Існуючі теорії патогенезу атеросклерозу можна звести до двох, що принципово відрізняються за своїми відповідями на питання: що первинне, а що вдруге при атеросклерозі, тобто, що є причиною, а що наслідком - ліпоїдоз внутрішньої оболонки артерій або дегенеративно-проліферативні зміни останньої. Це питання вперше було поставлено Р. Вірховим (1856). Він же перший і відповів на нього, вказавши, що "за всіх умов процес, ймовірно, починається з певного розпушування сполучнотканинної основної речовини, з якої здебільшого складається внутрішній шар артерій".

З того часу і бере початок уявлення німецької школи патологів та її послідовників в інших країнах, згідно з яким при атеросклерозі спочатку розвиваються дистрофічні зміни внутрішньої оболонки стінки артерій, а відкладення ліпідів та солей кальцію – явище вторинного порядку. Перевагою даної концепції є те, що вона може пояснити розвиток спонтанного та експериментального атеросклерозу як у тих випадках, коли є виражені порушення холестеринового обміну, так і за їх відсутності. Першорядну роль автори зазначеної концепції відводять артеріальній стінці, тобто субстрату, який безпосередньо залучається до патологічного процесу. "Атеросклероз є не тільки і навіть не стільки відображенням загальних обмінних зрушень (лабораторно вони можуть бути навіть невловимі), скільки похідним власних структурних, фізичних та хімічних перетворень субстрату артеріальної стінки... Первинний фактор, що веде до атеросклерозу, лежить саме в самій артеріальній стінці , у її структурі та у її ензимній системі "[Давидовський І. В., 1966].

На противагу цим поглядам з часу дослідів Н. Н. Анічкова та С. С. Халатова, головним чином завдяки дослідженням вітчизняних та американських авторів, успішно розвивається концепція про роль у розвитку атеросклерозу загальних метаболічних порушень в організмі, що супроводжуються гіперхолестеринемією, гіпер- та дисліпопротеїдемією. З цих позицій атеросклероз - наслідок первинної дифузної інфільтрації ліпідів, зокрема холестерину, в незмінену внутрішню оболонку артерій. Подальші зміни в судинній стінці (яви мукоїдного набряку, дистрофічні зміни волокнистих структур та клітинних елементів подендотеліального шару, продуктивні зміни) розвиваються у зв'язку з наявністю в ній ліпідів, тобто є вторинними.

Спочатку провідна роль підвищення рівня ліпідів, особливо холестерину, в крові приписувалася аліментарному фактору (надлишковому живленню), що дало назву і відповідної теорії виникнення атеросклерозу. аліментарною. Проте дуже скоро її довелося доповнити, оскільки стало очевидним, що не всі випадки атеросклерозу можна поставити у причинний зв'язок із аліментарною гіперхолестеринемією. Згідно комбінаційної теоріїН. Н. Аничкова, у розвитку атеросклерозу, крім аліментарного фактора, мають значення ендогенні порушення ліпідного обміну та його регуляції, механічний вплив на стінку судини, зміни артеріального тиску, головним чином його підвищення, а також дистрофічні зміни у самій артеріальній стінці. У цій комбінації причин та механізмів атерогенезу одні (аліментарна та/або ендогенна гіперхолестеринемія) відіграють роль ініціального фактора. Інші або забезпечують збільшення надходження холестерину в стінку судини, або зменшують його екскрецію з неї через лімфатичні судини.

У крові холестерин міститься у складі хіломікронів (дрібнодисперсних частинок, не розчинених у плазмі) та ліпопротеїдів - надмолекулярних гетерогенних комплексів тригліцеридів, ефірів холестерину (ядро), фосфоліпідів, холестерину та специфічних білків (Апо, поверхневий шар. Існують певні відмінності ліпопротеїдів за розмірами, співвідношенням ядра та оболонки, якісним складом та атерогенністю.

Виділено 4 основні фракції ліпопротеїдів плазми крові залежно від щільності та електрофоретичної рухливості.

Звертає на себе увагу високий вміст білка і низький - ліпідів у фракції ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ - α-ліпопротеїди) і, навпаки, низький вміст білка і високий - ліпідів у фракціях хіломікронів, ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПОНП - пре- ) та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ - β-ліпопротеїди).

Таким чином, ліпопротеїди плазми крові здійснюють доставку синтезованих та отриманих з їжею холестерину та тригліцеридів до місць їх використання та депонування.

ЛПВЩ мають антиатерогенну дію шляхом зворотного транспорту холестерину з клітин, у тому числі з судин, до печінки з подальшим виведенням з організму у формі жовчних кислот. Інші фракції ліпопротеїдів (особливо ЛПНГ) є атерогенними, обумовлюючи надмірне накопичення холестерину в стінці судин.

В табл. 5наведено класифікацію первинних (генетично обумовлених) та вторинних (придбаних) гіперліпопротеїдемій з тим чи іншим ступенем вираженості атерогенної дії. Як випливає з таблиці, у розвитку атероматозних змін судин основну роль грають ЛПНГ і ЛПДНЩ, їх підвищена концентрація в крові, надмірне надходження в інтиму судин.

Надлишковий транспорт ЛПНГ і ЛПДНЩ в судинну стінку прошествует пошкодженню ендотелію.

Відповідно до концепції американських дослідників І. Голдстайна та М. Брауна, ЛПНГ та ЛПДНЩ у клітини надходять шляхом взаємодії зі специфічними рецепторами (АПО В, Е-реієптори-глікопротеїди), після чого відбувається їх ендоцитозне захоплення та злиття з лізосомами. При цьому ЛПНГ розщеплюються на білки та ефіри холестерину. Білки розщеплюються на вільні амінокислоти, що залишають клітину. Ефіри холестерину піддаються гідролізу з утворенням вільного холестерину, який надходить із лізосом у цитоплазму з подальшим використанням для тих чи інших цілей (утворення мембран, синтез стероїдних гормонів тощо). Важливо, що цей холестерин пригнічує його синтез з ендогенних джерел, при надлишку утворює "запаси" у формі ефірів холестерину та жирних кислот, але, найголовніше, механізмом зворотного зв'язку пригнічує синтез нових рецепторів для атерогенних ліпопротеїдів та їх подальше надходження в клітину. Поряд з регульованим рецепторопосередкованим механізмом транспорту ЛП, що забезпечує внутрішні потреби клітин у холестерині, описаний міжендотеліальний транспорт, а також так званий нерегульований ендоцитоз, який являє собою трансцелюлярний, у тому числі трансендотеліальний везикулярний транспорт ЛПНЩ і ЛПОНП з наступним екзо макрофагів, гладком'язових клітин).

З урахуванням викладених подань механізм початкового етапу атеросклерозу, що характеризується надлишковим накопиченням ліпідів в інтимі артерій, може бути обумовлений:

1. Генетичною аномалією рецептор-опосередкованого ендоцитозу ЛПНГ (відсутність рецепторів – менше 2% від норми, зменшення їх кількості – 2 – 30% від норми). Наявність таких дефектів виявлено при сімейній гіперхолестеринемії (гіпербеталіпопротеїдемія II А типу) у гомо- та гетерозигот. Виведено лінію кроликів (Ватанабе) зі спадковим дефектом рецепторів до ЛПНГ.

2. Перевантаження рецепторопосередкованого ендоцитозу при аліментарній гіперхолестеринемії. І в тому, і в іншому випадку настає різке посилення нерегульованого ендоцитозного захоплення частинок ЛП ендотеліальними клітинами, макрофагами та гладком'язовими клітинами стінки судин унаслідок вираженої гіперхолестеринемії.

3. Уповільненням видалення атерогенних ліпопротеїдів зі стінки судин через лімфатичну систему через гіперплазію, гіпертензію, запальні зміни.

Істотний додатковий момент - різні перетворення (модифікації) ліпопротеїдів у крові та судинній стінці. Йдеться про утворення в умовах гіперхолестеринемії аутоімунних комплексів ЛП - IgG в крові, розчинних та нерозчинних комплексів ЛП з глікозаміногліканами, фібронектином, колагеном та еластином у судинній стінці (А. Н. Клімов, В. А. Нагорнєв).

Порівняно з нативними ЛП захоплення модифікованих ЛП клітинами інтими, насамперед макрофагами (за допомогою нерегульованих холестерин рецепторів), різко зростає. Це, як вважають, є причиною перетворення макрофагів на так звані пінисті клітини, які становлять морфологічну основу стадії ліпідних плямі при подальшому прогресуванні - атером. Міграція кров'яних макрофагів в інтиму забезпечується за допомогою моноцитарного хемотаксичного фактора, що утворюється під дією ЛП та інтерлейкіну-1, який виділяється із самих моноцитів.

На завершальному етапі формуються фіброзні бляшкияк відповідь гладком'язових клітин, фібробластів та макрофагів на ушкодження, що стимулюється факторами росту тромбоцитів, ендотеліоцитів та гладком'язових клітин, а також стадія ускладнених уражень - кальцифікація, тромбоутвореннята ін. ( Рис. 19.13).

Наведені вище концепції патогенезу атеросклерозу мають свої сильні та слабкі сторони. Найбільш цінною перевагою концепції загальних метаболічних порушень в організмі та первинного ліпоїдозу артеріальної стінки є наявність експериментальної моделі холестерину. Концепція первинного значення місцевих змін в артеріальній стінці, незважаючи на те, що була висловлена ​​понад 100 років тому, поки що не має переконливої ​​експериментальної моделі.

Як очевидно з викладеного, загалом вони можуть доповнювати одне одного.

Розділ 1. Огляд літератури

1. Гіпотези та теорії патогенезу атеросклерозу

1.1. Холестеринова теорія атеросклерозу

1.2. Гіпотеза окисної модифікації

1.3. Інфекційне та аутоімунне запалення як причина розвитку атеросклерозу

1.4. Епікардіальний та периваскулярний жир як причина розвитку атеросклерозу

2. Експериментальні моделі атеросклерозу

2.1. Гіперхолестеринова дієта як спосіб індукції атеросклерозу експериментальних тварин

2.2. Генетичні моделі атеросклерозу

2.3. Інфекційні моделі атеросклерозу

2.4. Аутоімунні моделі атеросклерозу

Глава 2. Організація та методи досліджень

2.1. Організація досліджень

2.2. Матеріали та методи досліджень

Розділ 3. Результати досліджень

3.1. Розробка схеми імунізації щурів нативними ЛПНЩ людини, що викликає гіперімунну відповідь проти нЛПНЩ

3.2. Кінетика антитіл проти нативних ЛПНЩ людини, аутоантитіл проти ЛПНЩ у щурів, імунізованих нативними ЛПНЩ людини

3.3. Рівень фракцій холестерину в сироватці та ліпідний склад

надниркових залоз щурів, імунізованих нативними ЛПНГ людини

3.3.1. Холестерин ліпопротеїнів низької та високої щільності у щурів,

імунізованих нЛПНЩ людини

3.3.2. Ліпідний склад надниркових залоз щурів, імунізованих нЛПНЩ

людини

3.4. Морфологічний та гістологічний аналіз серця та дуги аорти у

щурів, імунізованих нативними ЛПНЩ людини

3.4.1. Зміни стінки дуги аорти у щурів, імунізованих нЛПНЩ

людини

3.4.2.Епікардіальний та периваскулярний жир у щурів,

імунізованих нативними ЛПНГ людини

Розділ 4. Обговорення результатів

4.1. Аналіз адекватності експериментальної моделі атеросклерозу щурів, спричиненого імунізацією нативними ЛПНЩ людини, атеросклерозу людини

4.2. Модель атеросклерозу, викликаного імунізацією нативними ЛПНЩ, як доказ гіпотези, що аутоімунова реакція проти нативних ЛПНЩ є причиною розвитку дисліпопротеїнемії та

атеросклерозу

Література

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ДГЕА - дегідроепіандростерон

ІХС – ішемічна хвороба серця

ІНСД - інсуліннезалежний цукровий діабет

ІФА – імуноферментний аналіз

ЛПВЩ - ліпопротеїни високої щільності

ЛПНГ - ліпопротеїни низької щільності

НАФ – неповний ад'ювант Фрейнда

нЛПНГ - нативні ліпопротеїни низької щільності

ПАФ – повний ад'ювант Фрейнда

ССЗ – серцево-судинні захворювання

ПЖТ – периваскулярна жирова тканина.

ФР – фізіологічний розчин

ХС – холестерин

ЕЖТ – епікардіальна жирова тканина

АроЕ-/-миші - аполіпопротеїн Е-дефіцитні миші

1ЛЕК-/-миші - миші з дефіцитом рецепторів для ліпопротеїнів низької щільності

Рекомендований список дисертацій

• Аутоантитіла до модифікованих ліпопротеїнів людини та їх роль в атерогенезі 2005 рік, кандидат біологічних наук Жданова, Ольга Юріївна

• Ідіотип-антіїдіотипічні взаємодії як механізм індукції та розвитку аутоімунних реакцій 2009 рік, доктор біологічних наук Бедульова, Любов Вікторівна

• Особливості застосування глюкозамінілмурамілдипептиду та лактулози у комплексній терапії ішемічної хвороби серця у хворих похилого віку 2011 рік, кандидат медичних наук Макарова, Марина Іванівна

• Антитіла до нейромедіаторів у механізмах стресорних поведінкових реакцій 2013, доктор медичних наук Умрюхін, Олексій Євгенович

• Окисно-антиоксидантний потенціал ліпопротеїнів низької щільності та вміст окислених похідних холестерину в динаміці розвитку коронарного атеросклерозу 2004 рік, кандидат біологічних наук Каштанова, Олена Володимирівна

Введення дисертації (частина автореферату) на тему «Експериментальна модель атеросклерозу у щурів, спричиненого імунізацією нативними ліпопротеїнами низької густини людини»

Вступ

Актуальність дослідження

Атеросклероз є основою широкого спектра кардіоваскулярних захворювань. Незважаючи на численні дослідження, етіологія та патогенез цього захворювання залишаються невідомими. З'ясування механізмів індукції та розвитку атеросклерозу у людини утруднено через багаторічну преклінічну стадію розвитку атеросклерозу та нестачу неінвазивних форм його виявлення. Внаслідок цього більшість досліджень на людях проводяться після появи клінічних ознак захворювання, коли воно вже добре розвинене. Вивчати причини виникнення атеросклерозу, його ранні, доклінічні стадії дозволяють експериментальні моделі. Крім того, можливість індукції атеросклерозу в експериментальних тварин за допомогою будь-якої дії є ефективним способом перевірки ролі тих чи інших факторів в ініціації розвитку атеросклерозу.

Обговорюється багато зовнішніх та внутрішніх факторів, що ведуть до атеросклерозу. Серед них – надмірне споживання холестерину, аутоімунні реакції, запалення, дефекти генів рецепторів ліпопротеїнів. Експериментальний атеросклероз викликають переважно за допомогою гіперхолестеринової дієти та генетичних маніпуляцій, що ведуть до порушення обміну ліпопротеїнів. Однак, існуючі експериментальні моделі не відтворюють повною мірою типові для людини клінічні стадії та ознаки розвитку атеросклерозу. Незважаючи на численні дослідження, що проводяться на цих експериментальних моделях, досі не вдалося визначити провідні етіологічні фактори атеросклерозу або довести, що вони є факторами, якими викликають захворювання у експериментальних тварин. Однією з найбільш привабливих сьогодні гіпотез про причини розвитку атеросклерозу є гіпотеза, згідно з якою окислення ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) призводить до їх модифікації та розвитку на них аутоімунної реакції.

Аутоімунна реакція в рамках цієї гіпотези розглядається або як провідний етіологічний фактор захворювання, або як одна з основних патогенетичних ланок. Однак, наявні сьогодні дані про рівень аутоантитіл до окислених ЛПНГ у хворих на атеросклероз і здорових людей суперечливі, однозначного зв'язку між рівнем аутоантитіл до окислених ЛПНГ та атеросклерозом не виявлено. У той самий час існують факти, показують, що мішенню аутоиммунной реакції може бути не окислені, а нативні ЛПНП (нЛПНП). Зокрема, про це свідчить той факт, що рівень аутоантитіл проти нЛПНГ при атеросклерозі вищий, ніж у здорових людей. Нещодавно отримані результати досліджень вказують на те, що аутоімунні Т-клітини, що розпізнають епітопи апопротеїну В100 нативних ЛПНГ, сприяють розвитку атеросклерозу, тоді як інгібування Т-клітинної відповіді проти нативних ЛПНГ пригнічує розвиток атеросклерозу. Тому можна припустити, що причиною дисліпопротеїнемії та атерогенезу є розвиток аутоімунної реакції до нативних ЛПНГ. Відповідно до цієї гіпотези розвиток аутоімунної реакції проти нЛПНГ у експериментальних тварин має супроводжуватися появою дисліпопротеїнемії, атеросклеротичними змінами стінки судин, подібних до тих, що спостерігаються при атеросклерозі людини.

Одним із способів індукції аутоімунних захворювань у тварин є імунізація їх гетерологічним антигеном, схожим на аутоантиген. У цій роботі ми спробували індукувати аутоімунну реакцію до нЛПНГ у щурів шляхом імунізації їх нативними ліпопротеїнами низької щільності людини.

Мета роботи: перевірити гіпотезу про те, що експериментально викликана аутоімунна реакція проти нативних ліпопротеїнів низької щільності у щурів супроводжуватиметься метаболічними та патофізіологічними змінами, подібними до змін при атеросклерозі у людини.

1. Розробити схему імунізації щурів нативними ліпопротеїнами низької щільності людини, що викликає проти них гіперімунну відповідь.

2. Дослідити кінетику антитіл до нативних ліпопротеїнів низької щільності людини, аутоантитіл до нативних ліпопротеїнів низької щільності, рівень холестерину ліпопротеїнів низької та високої щільності, загального холестерину в сироватці щурів, імунізованих нативними ліпопротеїнами низької щільності.

3. Провести морфологічний та гістологічний аналіз серця та дуги аорти у щурів, імунізованих нативними ліпопротеїнами низької щільності людини.

Положення, що виносяться на захист:

1. Імунізація щурів нативними ліпопротенами низької щільності людини викликає аутоімунну реакцію проти нативних ліпопротеїнів низької щільності, що супроводжується розвитком дисліпопротеїнемії, збільшенням об'єму периваскулярного, епікардіального жиру та атеросклеротичними змінами у стінці дуги аорти.

2. Атеросклероз у щурів, спричинений імунізацією нативними ліпопротеїнами низької щільності людини, може бути адекватною експериментальною моделлю атеросклерозу людини.

Наукова новизна дослідження

Розроблено нову експериментальну модель атеросклерозу щурів, спричиненого імунізацією нативними гетерологічними ліпопротеїнами низької щільності. Експериментальна модель атеросклерозу щурів відтворює характерні для атеросклерозу людини метаболічні та патофізіологічні зміни, такі як дисліпідемія, збільшення об'єму периваскулярного та епікардіального жиру, скупчення лейкоцитів і відкладення ліпідів у стінці судини, дезорганізація медії та руйнування людини. Результати дослідження дають нові знання про механізми розвитку

атеросклерозу, отримані переконливі факти на користь гіпотези про провідну роль аутоімунної реакції проти нЛПНГ у розвитку дисліпопротеїнемії та атеросклерозу. Експериментальна модель має евристичний потенціал і відкриває перспективу вивчення причинно-наслідкових зв'язків між процесами, залученими до патогенезу атеросклерозу; механізмів зриву природної толерантності до нЛПНГ, які ведуть атеросклерозу.

Практична значущість дослідження

Експериментальна модель атеросклерозу відкриває перспективу визначення ранніх діагностичних маркерів атеросклерозу, розробку нових засобів діагностики, терапії та оцінки їхньої ефективності. Перевагою моделі атеросклерозу щурів є відтворюваність, економічність, простота у виконанні. Експериментальна модель атеросклерозу може використовуватись як у наукових дослідженнях, так і в освітньому процесі. Результати дослідження впроваджено у навчальний процес у спецкурсах «Експериментальна імунологія», «Клінічна імунологія» магістерської програми «Імунобіотехнологія» на факультеті медичної біотехнології ФДБОУ ВПО «Удмуртський державний університет».

Апробація результатів досліджень

Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на VIII, X конференціях імунологів Уралу «Актуальні проблеми фундаментальної та клінічної імунології та алергології», (Сиктивкар, 2010, Тюмень, 2012); XI Міжнародній заочній науково-практичній конференції «Інновації в науці» (Новосибірськ, 2012); II Всеросійської наукової конференції молодих учених «Проблеми біомедичної науки третього тисячоліття» (Санкт-Петербург, 2012). За темою дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4 статті у провідних Російських наукових журналах, що рецензуються, що входять до Переліку видань, рекомендованих ВАК Міносвіти Росії.

Структура дисертаційної роботи.

Робота викладена на 93 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, результатів власних досліджень, їх обговорення, висновків, додатків. Список літератури включає 153 джерела, серед яких 13 вітчизняних та 140 іноземних. Робота ілюстрована 22 рисунками, 3 таблицями.

Схожі дисертаційні роботи за спеціальністю "Клінічна імунологія, алергологія", 14.03.09 шифр ВАК

• Фракційний та субфракційний склад ліпопротеїнів сироватки крові при експериментальній ліпемії мишей, викликаної полоксамером 407 та тритоном WR 1339 2013 рік, кандидат біологічних наук Логінова, Вікторія Михайлівна

• Вплив екологічних факторів навколишнього середовища на поширеність гіперхолестеринемій та атерогенних дисліпопротеїнемій 2006 рік, кандидат біологічних наук Шарапова, Наталія Василівна

• Спектр мутаційних пошкоджень гена рецептора ліпопротеїдів низької щільності в популяції хворих на сімейну гіперхолестеринемію м. Санкт-Петербурга 1999 рік, кандидат біологічних наук Шакір Хамід

• Про можливість застосування імуномодуляторів для корекції алкогольної мотивації 2005 рік, кандидат біологічних наук Кушнір, Катерина Олександрівна

• Порівняльна оцінка ефективності антиатеросклеротичної дії лікарських засобів природного походження 1998 рік, кандидат біологічних наук Христич, Марина Миколаївна

Висновок дисертації на тему «Клінічна імунологія, алергологія», Фоміна, Ксенія Володимирівна

1. Одноразова імунізація щурів \Vistar нативними ліпопротеїнами низької щільності людини в дозі 200 мкг у неповному ад'юванті Фрейнда викликає у щурів продукцію аутоантитіл проти нативних ліпопротеїнів низької щільності щура.

2. Аутоімуна реакція проти нативних ліпопротеїнів низької щільності у щурів супроводжується розвитком дисліпопротеїнемії, ступінь дисліпопротеїнемії залежить від рівня продукції аутоантитіл проти нативних ліпопротеїнів низької щільності.

3. Дисліпопротеїнемія у щурів, викликана імунізацією нативними ліпопротеїнами низької щільності людини, супроводжується зниженням рівня ефірів холестерину в тканинах надниркових залоз, збільшенням об'єму периваскулярної та епікардіальної білої жирової тканини, скупченням лейкоцитів та відкладенням ліпідів у стін,

4. Метаболічні та патофізіологічні зміни, спричинені у щурів імунізацією нативними ліпопротеїнами низької щільності, подібні до ранніх ознак розвитку атеросклерозу у людини.

Список літератури дисертаційного дослідження кандидат біологічних наук Фоміна, Ксенія Володимирівна, 2013 рік

Література

1. Бобришев Ю.В. Клітинні механізми атеросклерозу: вроджений імунітет та запалення / Ю.В. Бобришев, В.П. Карагодін, Ж.І. Ковалевська, [та ін] // Фундаментальні науки та практика. – 2010. – Т. 1, №4. – С. 140-148.

2. Ватутін Н.Т. Інфекція як фактор розвитку атеросклерозу та його ускладнень/Н.Т. Ватутін, В.А. Чупіна // Кардіологія. – 2000. – № 2. – С. 13-22.

3. Гланц С. Медико-біологічна статистика/С. Гланц. – М., 1999. – 459 с.

4. Грибанов Г.А. Методи аналізу ліпідів. Лабораторний практикум для студентів хіміко-біологічного факультету/О.Г. Грибанов; Калінінський держуніверситет. – Калінін, 1980. – 51с.

5. Клімов О.М. Аутоімуна теорія патогенезу атеросклерозу та нові шляхи його лікування / О.М. Клімов / / Вісник Російської академії медичних наук. -2003. -№12. -С.29-34.

6. Клімов О.М. Обмін ліпідів та ліпопротеїдів та його порушення // О.М. Клімов, Н.Г. Никульчева. – СПб.: Пітер Ком, 1999. – 512 с.

7. Корепанов A.C. Ідіотипічні механізми регулювання розвитку аутоімунної реакції в експериментальній моделі аутоімунної гемолітичної анемії у мишей / A.C. Корепанов, Л.В. Бедульова, І.В. Меньшиков, А.В. Князєв // Вісник Удмуртського університету. - 2012. Серія 6 ​​. Біологія Науки про землю. - №2. - С. 62-67.

8. Меньшиков І.В. Аутоімунні реакції у патогенезі атеросклерозу / М.І. Макарова, Н.І. Булатова, Л.В. Бєдульова, H.H. Абішева, М.Г. Поздєєва, H.A. Сіднєва, A.A. Саннікова, Є.В. Обухова // Імунологія. – 2010. – № 5. –

9. Хлюстов В.М. Аутоімунні механізми у патогенезі атеросклерозу // Успіхи сучасного природознавства. – 2007. – №12. – С. 66.

10. Хлюстов В.М. Кількісне визначення аутоантитіл до ліпопротеїнів низької щільності / В. Н. Хлюстов // Клінічна лабораторна діагностика. 1999. - №4. – С. 17-20.

11. Хлюстов В.М. Спосіб кількісного визначення аутоантитіл до ліпопротеїдів низької щільності у сироватці крові / В.М. Хлюст // Патент на винахід. - №2137134. - 1999.

12. Челнокова Н.О. Клініко-морфологічні основи моделювання гемодинаміки у системі вінцевих артерій з урахуванням їхньої взаємодії з міокардом: (огляд) / Н.О. Челнокова, А.А. Голядкіна, О.А. Щучкіна // Саратовський науково-медичний журнал. – 2011. – Т.7, №4. – С. 762-768.

13. Ярилін А.А. Основи імунології/А.А. Ярілін. - М: Медицина, 1999 - 607 с.

14. Afek A. Immunization of low-density lipoprotein receptor deficient (LDL-RD) мішка з шорти шлунка 65 (HSP-65) promotes early atherosclerosis / A. Afek, J. George, B. Gilburd, L. Rauova, I .Goldberg, J. Kopolovic, D. Harats, Shoenfeld Y. // J Autoimmun. – 2000. – 14. – P. 115-121.

15. Akishita M. Низький тестостерон рівень як виразник cardiovascular events в українській мові з коронарним ризиком factors / M. Akishita, M. Hashimoto, Y. Ohike, S. Ogawa, K. Iijima, M. Eto, Y. Ouchi / / Atherosclerosis. – 2010. – Vol. 210. -

16. Alagona P. Jr. Починаючи з LDL cholesterol: role elevated triglycerides and low HDL cholesterol in residual CVD risk remaining after statin therapy / P. Alagona Jr. // Am J Manag Care. – 2009. – Vol. 15. – P.65-73.

17. Alviar C.L. Infectious atherosclerosis: Чи є hypothesis still alive? Клінічно заснований приклад до дилеми / C.L. Alviar, JG. Echeverri, N.I. Jaramillo, C.J. Figueroa, J.P. Кордова, А. Корнієнко, Дж. Сух, А. Паніз-Мондолфі // Мед Hypotheses. - 2011, - Vol. 76.-P. 517-521.

18. Animal Models for Autoimmune and Inflammatory Disease / Current Protocols in Immunology. – 1996. – by John Wiley & Sons, Inc.

19. Аяда К. Хронічні інфекції і атеросклерози / К. Аяда, К. Йокота, К. Кобаяші, І. Шоенфельд, Е. Матсуура, К. Огума // Ann N Y Acad Sci. – 2007. -Vol. 1108. – P. 594-602.

20. Bachar GN. Epicardial adipose tissue як predictor of coronary artery disease в asymptomatic subjects / G.N. Bachar, D. Dicker, R. Kornowski, E. Atar // Am J Cardiol. – 2012. – Vol. 110. – P. 534-538.

21. Barter P. HDL-C: роль як ризик modifier/ P. Barter // Atheroscler Suppl. – 2011. -Vol. 12.-P. 267-270.

22. Beduleva L. Структура ідіо-анти-ідіоtype взаємодії в індукції колаген-індукованої arthritis in rats / L. Beduleva, I. Menshikov // Immunobiology. -2010.-Vol.215. – P. 963-970.

23. Blessing E. Chlamydia pneumoniae induces inflammatory зміни в srdce і aorta normocholesterolemic C57BL/6J mice / E. Blessing, T.M. Lin, L.A. Campbell, M.E. Rosenfeld, D. Lloyd, C. Kuo // Infect Immun. – 2000. – Vol. 68.-P. 4765 ^ 768.

24. Blouin K. Androgen metabolism in adipose tissue: recent advances / K. Blouin, A. Veilleux, V. Luu-The, A. Tchernof // Мої Cell Endocrinol. – 2009. – Vol. 301. -P. 97-103.

25. Borkowski A.J. Equilibration of plasma and adrenal cholesterol in man / A.J. Borkowski, S. Levin, C. Delcroix, J. Klastersky // J Appl Physiol. – 1970. – Vol. 28.-P. 42^9.

26. Boullier A. Визначення autoantibodies проти oxidized low-density lipoproteins і IgG-bound low density lipoproteins в пацієнтів з квітковим матеріалом / A. Boullier, M. Hamon, E. Walters-Laporte, F. Martin-Nizart, R. .Mackereel, JC Fruchart, M. Bertrand, P. Duriez// Clin Chim Acta. – 1995. – Vol. 238. – P. 1-10.

27. Buckley C.D. Щодо leucocytes аккумуляція зв хронічними inflamed joints / C.D. Buckly// Rheumatology. – 2003. – Vol.42. – P. 1433-1444.

28. Che J. Serum autoantibodies проти людської oxidized low-density lipoproteins є inversely поєднані з severity coronary stenotic lesions визначений Gensini score / J. Che, G. Li, W. Wang, Q. Li, H. Liu, K. Chen, T. Liu // Cardiol J. – 2011. -Vol. 18. – P. 364-370.

29. Chen X.H. Helicobacter pylori infection enhances atherosclerosis in high-cholesterol diet fed C57BL/6 mice/X.H. Chen, JB. Wang, Y.S. Wang, Z.M Liu, Y. Li// Zhonghua Xin Xue Guan Bing Za Zhi. – 2010. – Vol. 38. – P. 259-263.

30. Chisolm G.M. oxidative modifiation hypothesis of atherogenesis: an overview / G.M. Chisolm, D. Steinberg // Free Radic Biol Med. – 2000. – Vol. 28. -P. 1815-1826.

31. Corona G. Testosterone, cardiovascular disease і metabolic syndrome / G. Corona, G. Rastrelli, L. Vignozzi, E. Mannucci, M. Maggi // Best Pract Res Clin Endocrinol Metab. – 2011. – Vol. 25. – P. 337-353.

32. Cziraky MJ. Targeting low HDL-cholesterol до зменшення residual cardiovascular risk в managed care setting / M.J. Cziraky, K.E. Watson, R.L. Talbert// J Manag Care Pharm. – 2008. – Vol. 14. – P. 3-28.

33. Daugherty A. Mouse models of atherosclerosis / A. Daugherty // Am J Med Sci. -2002.-Vol. 323.-P. 3-10.

34. De Pergola G. adipose tissue metabolism: роль testosterone and dehydroepiandrosterone / G. De Pergola // Int J Obes Relat Metab Disord. - 2000. -Vol.24. – P. 59-63.

35. Dexter RN. Стимуляція адренального cholesterol uptake від plasma by adrenocorticotrophin / R.N. Dexter, L.M. Fishman, R.L. Ney// Endocrinology. -1970. - Vol.87. – P.836-846.

36. Djaberi R. Relation of epicardial adipose tissue to coronary atherosclerosis / R. Djaberi, J.D. Schuijf, J.M. van Werkhoven, et al. // Am J Cardiol. – 2008. – Vol. 102.-P. 1602-1607.

37. Drew A. Atherosclerosis. Experimental methods and protocols / A. Drew. - 243 с.

38. Engelmann M.G. Chronic perivascular inoculation з Chlamydophila pneumoniae results in plaque formation in vivo / M.G. Engelmann, C.V. Redl, J. Pelisek, C. Barz, J. Heesemann, S. Nikol // Lab Invest. – 2006. – Vol. 86. – P. 467-476.

39. Fabricant C.G. Вірус-індукований атеросклероз / C.G. Fabricant, J. Fabricant, M.M. Litrenta, C.R. Minick// J Exp Med. – 1978. – Vol. 148. – P. 335-340.

40. Fan J. Cholesterol-fed і transgenic rabbit models for study of atherosclerosis / J. Fan, T. Watanabe // J Atheroscler Thromb. – 2000. – Vol. 7-P. 26-32.

41. Fazio S. Mouse models of hyperlipidemia and atherosclerosis / S. Fazio, M.F. Linton// Front Biosci. – 2001. – Vol. 6. – P. 515-525.

42. Franch A. Time course of antibodies на IgG and type II collagen in adjuvant arthritis. Відомості про охорону здоров'я в антиbody production / A. Franch, S. Cassany, C. Castellote, M. Castell // Immunobiology. – 1994. – Vol. 190. – P. 93104.

43. Fukui M. Структура ендогенного андрогена проти інсуліну реставрації і атеросклерозу в людини з типом 2 diabetes / M. Fukui, Y. Kitagawa, H. Ose, G. Hasegawa, T. Yoshikawa, N. Nakamura // Curr Diabetes Rev. – 2007. – Vol. 3. – P. 25-31.

44. Fuster JJ. Animal models of atherosclerosis/JJ Fuster, A.I. Castillo, C. Zaragoza, B. Ibanez, V. Andres // Prog Mol Biol Transi Sci. – 2012. – Vol. 105. -P. 1-23.

45. Galkina E. Immune and Inflammatory Mechanisms of Atherosclerosis / E. Galkina, K. Ley // Annu. Rev.Immunol. – 2009. – Vol. 27. – P. 165-197.

46. ​​Galkina E. Lymphocyte recruitment в aortic wall через і після розвитку clerosis є partially L-selectin dependent / E. Galkina, A. Kadi, J. Sanders, D. Varughese, IJ Sarembock, K. Ley // The Journal of Experimental Medicine. – 2006. – Vol. 203. – No. 5. – P. 1273-1282.

47. Gebbers J.O. Атеросклероз, cholesterol, nutrition, і statins-a critical review / J.O. Gebbers// German Medical Science. – 2007. – Vol. 5. – Doc 04.

48. George J. Autoimmunity in atherosclerosis: lessons from experimental models / J. George, A. Afek, B. Gilburd, D. Harats, Y. Shoenfeld // Lupus. – 2000. – Vol. 9. -P. 223-227.

49. George J. Inducction of early atherosclerosis in LDL-receptor-deficient mice immunized with beta2-glycoprotein I/J. George, A. Afek, B. Gilburd, M. Blank, Y. Levy, A. Aron-Maor, et al. // Circulation. – 1998. – Vol. 98. – P. 1108-1115.

50. Godfried S. Potentiation oftheroclerotic lesions в rabbits висока рівнем рівня vitamin E / S. Godfried, G.F. Combs, J. Saroca, L.A. Dillingam // British Journal of Nutrition. – 1989. – Vol. 61. – P. 607-617.

51. Gounopoulos P. Antibodies до oxidized low density lipoprotein: epidemiological studies і потенційні клінічні застосування в cardiovascular disease / P. Gounopoulos, E. Merki, L.F. Hansen, S.H. Choi, S. Tsimikas // Minerva Cardioangiol. – 2007. -Vol. 55.-P. 821-837.

52. Grummer R.R. На думку lipoprotein cholesterol metabolism: importance to ovarian function / R.R. Grummer, DJ. Carroll// J.Anim.Sci. – 1988. – Vol. 66. -P.3160-3176.

53. Gwynne J. T. Adrenal cholesterol uptake від plasma lipoproteins: Regulation by Corticotropin / J. T. Gwynne, D. Mahaffee, H. B. Brewer, JR., R. L. Ney // Proc. Natl. Acad. Sci. – 1976. – Vol. 73, №. 12. – P. 4329-4333.

54. Hadjiisky P. Experimental models of atherosclerosis. Contribution, limits and trends / P. Hadjiisky, M.C. Bourdillon, Y. Grosgogeat // Arch Mai Coeur Vaiss. -1991.-Vol. 84.-P. 1593–1603.

55. Hansson G.K. Атеросклероз і імунна система / G. K. Hansson, G.P. Berne//Acta Paediatr Suppl. – 2004. – Vol. 93. – P. 63-69.

56. Hansson G.K. Atherosclerosis-an immune disease: The Anitschkov Lecture 2007 / G.K. Hansson // Atherosclerosis. – 2009. – Vol. 202. – P. 2-10.

57. Hansson G.K. Inflammation and immune response in atherosclerosis / G.K. Hansson // Curr Atheroscler Rep. – 1999.-Vol. 1. – P. 150-155.

58. Henrichot E. Production of chemokines perivascular adipose tissue: role in pathogenesis of atherosclerosis? / E. Henrichot, C.E. Juge-Aubry, A. Pernin, J.C. Pache, V. Velebit, J.M. Dayer, P. Meda, C. Chizzolini, C.A. Meier // Arterioscler Thromb Vase Biol. – 2005. – Vol. 25. – P. 2594-2599.

59. Hermansson A. Inhibition of T cell response to native low density lipoprotein reduces atherosclerosis / A. Hermansson, D. Ketelhuth, D. Strodthoff, et al. //J Exp Med. – 2010. – Vol. 207. – P. 1081-1093.

60. Holoshitz J. Arthritis induced in rats cloned T lymphocytes responsive to

mycobacteria but not to collagen type II / J. Holoshitz, A. Matitiau, I. R. Cohen // J Clin Invest. – 1984. – Vol. 73. – P. 211-215.

61. Hulthe J. Antibody titers на oxidized LDL не є встановленим у пацієнтів з господарською hypercholesterolemia / J. Hulthe, J. Wikstrand, A. Lidell, I. Wendelhag, G.K. Hansson, O. Wiklund // Arterioscler Thromb Vase Biol. – 1998. – Vol. 18. -P. 1203-1211.

62. Iacobellis G. Epicardial adipose tissue: anatomic, biomolecular and clinic relationships with the heart/ G. Iacobellis, D. Corradi, A.M. Sharma // Nat Clin Pract Cardiovasc Med. – 2005. – Vol. 2. – P.536-543.

63. Iacobellis G. Epicardial adipose tissue: emerging physiological, pathophysiological and clinical features / G. Iacobellis, A.C. Bianco//Trends Endocrinol Metab. – 2011. – Vol. 22. – P.450-457.

64. Imaizumi K. Diet і atherosclerosis в apolipoprotein E-deficient mice / K. Imaizumi // Biosci Biotechnol Biochem. – 2011. – Vol. 75. – P. 1023-1035.

65. Jawien J. Mouse models of experimental atherosclerosis / J. Jawien, P. Nastalek, R. Korbut // J Physiol Pharmacol. – 2004. – Vol. 55. – P. 503-517.

66. Jiang X. Oxidized low density lipoproteins~do we know enough o them? / X. Jiang, Z. Yang, A.N. Chandrakala, D. Pressley, S. Parthasarathy // Cardiovasc Drugs Ther.-2011, - Vol. 25. – P. 367-377.

67. Karabinos I. Increased serum titers of autoantibodies до oxidized LDL cholesterol in young healthy adults /1. Karabinos, S. Koulouris// Atherosclerosis. -2007. – Vol. 192. – P. 448-450.

68. Kern J.M. Chlamydia pneumoniae-induced pathological signaling in vasculature / J.M. Kern, V. Maass, M. Maass // FEMS Immunol Med Microbiol. -2009.-Vol. 55. – P.131-139.

69. Kojic Z.Z. Animal models in the study of atherosclerosis / ZZ. Kojic// Srp Arh Celok Lek. -2003. – Vol. 131. – P. 266-270.

70. Kruif M.D. Chlamydia pneumoniae infections в mouse models: relevance for atherosclerosis research / M.D. de Kruif, E.C. van Gorp, T.T. Keller, J.M. Ossewaarde, H. ten Cate // Cardiovasc Res. – 2005. – Vol. 65. – P. 317-327.

71. Kruth H.S. Macropinocytosis є endocytic pathway що mediates macrophage foam cell formation with native low density lipoprotein / H.S. Kruth, N.L. Jones, W. Huang, B. Zhao, I. Ishii, J. Chang, C.A. Combs, D. Malide, W.Y. Zhang// J Biol Chem. – 2005. – Vol. 280. – P. 2352-2360.

72. Kruth H.S. Receptor-independent fluid-phase pinocytosis mechanisms for induction of foam cell formation with native low-density lipoprotein particles / H.S. Kruth // Curr Opin Lipidol. – 2011. – Vol. 22. – P. 386-393.

73. Krysiak R. Current views на ролі деhydroepiandrosterone в фізіології, pathology and therapy / R. Krysiak, D. Frysz-Naglak, B. Okopien // Pol Merkur Lekarski. – 2008. – Vol. 24. – P. 66-71.

74. Kurano M. Etiology of atherosclerosis-special reference to bacterial infection and viral infection / M. Kurano, K. Tsukamoto // Nihon Rinsho. – 2011. – Vol. 69. -P. 25-29.

75. Leinonen J.S. Рівень autoantibodies на oxidized LDL не є прив'язаний до причини коронарного життєдіяльності або diabetic kidney disease in patients with non-insulin-dependent diabetes mellitus / J.S. Leinonen, V. Rantalaiho, P. Laippala, O. Wirta, A. Pasternack, H. Alho, O. Jaakkola, S. Yla-Herttuala, T. Koivula, T. Lehtimaki // Free Radic Res. – 1998. – Vol. 29. – P. 137-141.

76. Li J.Z. На тривалий час досліджують серію життєвих рівнів і коронарний життєдіяльність в природі / J.Z. Li, M.L. Chen, S. Wang, J. Dong, P. Zeng, L.W. Hou // Chin Med J. – 2004. – Vol. 117. P. 163-167.

77. Libby P. Inflammation in Atherosclerosis: Transition From Theory to Practice / P. Libby, Y. Okamoto, V.Z. Rocha, та ін. // Circ J. 2010. – Vol. 74. – P. 213-220.

78. Liuba P. Acute Chlamydia pneumoniae infection causas coronary endothelial dysfunction в pigs / P. Liuba, E. Pesonen, I. Paakkari, S. Batra, A. Forslid, P. Kovanen et al. // Atherosclerosis. – 2003. – Vol. 167. – P. 215-222.

79. Lopes-Virella M.F. Атеросклероз і autoimmunity / M.F. Lopes-Virella, G. Virella// Clin Immunol Immunopathol. – 1994. – Vol. 73. – P. 155-167.

80. Maggio M. Welcoming low testosterone як cardiovascular risk factor / M. Maggio, S. Basaria //Int J Impot Res. – 2009. – Vol. 21. – P. 261-264.

81. Mahabadi A.A. Association of pericoronary fat volume with atherosclerotic plaque burden in underlying coronary artery: a segment analysis / A.A Mahabadi, N. Reinsch, N. Lehmann, J. Altenbernd, H. Kalsch, R.M. Seibel, R. Erbel, S. Mohlenkamp // Atherosclerosis. – 2010. – Vol. 211. – P. 195-199.

82. Mammi C. Androgens and Adipose Tissue в Males: A Complex та Reciprocal Interplay / C. Mammi, M. Calanchini, A. Antelmi, F. Cinti, G. Rosano, A. Lenzi, M. Caprio, A. Fabbri / / International Journal of Endocrinology. - 2012. -doi:10.1155/2012/789653

83. Mandal K. Autoimmune mechanisms of atherosclerosis / K. Mandal, M. Jahangiri, Q.Xu // Handb Exp Pharmacol. – 2005. – Vol. 170. – P. 723-743.

84. McNamara DJ Dietary cholesterol and atherosclerosis / DJ McNamara // Biochim Biophys Acta. – 2000. – Vol. 1529. – P. 310-320.

85. Medras M. Testosterone and dehydroepiandrosterone відхилення, загальна агресивність і visceral obesity при регулярних male aging / M. Medras, E.A. Jankowska // Pol Merkur Lekarski. – 2001. – Vol. 11. – P. 187-190.

86. Meier C.A. White adipose tissue, inflammation and atherosclerosis / C.A. Meier,S. Thalmann// Bull Acad Natl Med. – 2007. -Vol. 191. – P. 897-908.

87. Menshikov I. Evidence in favor of role of idiotypic network in autoimmune hemolytic anemia induction: theoretical and experimental studies / I. Menshikov, L. Beduleva // Int Immunol. – 2008. – Vol. 20. – P. 193-198.

88. Mironova M. Isolation and characterization of human antioxidized LDL autoantibodies./ M. Mironova, G. Virella, M.F. Lopes-Virella // Arterioscler Thromb Vase Biol. – 1996. – Vol. 16. – P. 222-229.

89. Moghadasian M.H. Experimental atherosclerosis: історичний overview / M.H. Moghadasian // Life Sci. – 2002. – Vol.70. – P. 855-865.

90. Mussa F.F. Chlamydia pneumonia and vascular disease: an update / F.F. Mussa, H. Chai, X. Wang, Q. Yao, A.B. Lumsden, C. Chen// J Vase Surg. – 2006. – Vol. 43. -P. 1301-1307.

91. Nandakumar K.S. Collagen type II (Cll)-specific antibodies induce arthritis in the absence of T or B cells but the arthritis progression is enhanced by Cll-reactive

T cells/K.S. Nandakumar, J. Backlund, M. Vestberg // Arthritis Res Ther. – 2004. -Vol. 6. – P. 544-550.

92. Nilsson J. The B cell in atherosclerosis: teaming up with the bad guys? /J. Nilsson, G.N. Fredrikson// Clin Chem. – 2010. – Vol. 56. – P. 1789-1791.

93. Ohman M.K. Perivascular visceral adipose tissue induces atherosclerosis в apolipoprotein E deficient mice / M.K. Ohman, W. Luo, H. Wang, C. Guo, W. Abdallah, H.M. Russo, D.T. Eitzman// Atherosclerosis. – 2011. – Vol. 219. -P. 33-39.

94. Ouwens D.M. Роль епікардіального і перивідуального adipose tissue в pathophysiology of cardiovascular disease / D.M. Ouwens, H. Sell, S. Greulich, J. Eckel // J Cell Mol Med. - 2010. - Vol.14. – P. 2223-2234.

95. Palinski W. Antisera і monoclonal antibodies специфічні для епітопів, що генеруються при oxidative modification of low density lipoprotein // W. Palinski, S. Yla-Herttuala, M.E. Rosenfeld, S. Butler, S.A. Socher, S. Parthasarathy, L.K. Curtiss, J.L. Witztum // Arteriosclerosis. – 1990. – Vol. 10. – P. 325-335.

96. Parthasarathy S. Atherogenesis/S. Parthasarathy. - C.507

97. Parthasarathy S. Oxidized low-density lipoprotein, a 2-faced Janus в coronary artery disease? / S. Parthasarathy, N. Santanam, N. Auge // Biochem Pharmacol. -1998.-Vol. 56.-P. 279-284.

98. Pasqui A.L. Immune factors in atherosclerosis / A.L. Pasqui, G. Bova, S. Maffei, A. Auteri//Ann Ital Med Int. -2005.-Vol. 20.-P.81-89.

99. Payne G.A. Epicardial perivascular adipose tissue як therapeutic target в obesity-related coronary artery disease / G.A. Payne, M.C. Kohr, JD. Tune// Br J Pharmacol. – 2012. – Vol. 165. – P. 659-669.

100. Rabkin S.W. Epicardial fat: properties, function and relationship to obesity / S.W. Rabkin // Obes Rev. – 2007. – Vol. 8. – P. 253-261.

101. Ravnskov U. A hypothesis out-of-date: The diet-heart idea / U. Ravnskov // Journal of Clinical Epidemiology. – 2002. – 55. – P. 1057-1063.

102. Ravnskov U. The fallacies of the lipid hypothesis / U. Ravnskov // Scand Cardiovasc J. - 2008. - Vol. 42. – P. 236-239.

103. Ritskes-Hoitinga J. Atherosclerosis in the rat/J. Ritskes-Hoitinga, A.C. Beynen / / Artery. – 1988.-Vol. 16.-P. 25-50.

104. Rose N.R Infection, mimics, and autoimmune disease / N.R. Rose// J Clin Invest. – 2001. – Vol. 107. – P. 943-944.

105. Rossi G.P. Antibodies до oxidized lowdensity lipoproteins і angiographically assessed coronary artery diseasein white patients / G.P. Росі, М. Cesari, R. De Toni, M. Zanchetta, G. Maiolino, L. Pedon, C. Ganzaroli, P. Maiolino, A.C. Pessina / / Circulation. – 2003. – Vol. 108. – P. 2467-2472.

106. Sacks H.S. Human epicardial adipose tissue: a review / H.S. Sacks, JN. Fain // Am Heart J. – 2007. – Vol. 153. – P. 907-917.

107. Saikku P. Serological evidence of asociation of a novel Chlamydia, TWAR, з coronary heart disease and acute myocardial infarction / P. Saikku, K. Mattila, M.S. Nieminen та ін. // Lancet. – 1988. – Vol.2. – P. 983-986.

108. Сарін С. Clinical significance епікардіальний товстий метод, використовуваний кардіак, multislice computed tomography / S. Sarin, C. Wenger, A. Marwaha, A. Qureshi, B.D. Go, C.A. Woomert, K. Clark, L.A. Nassef, J. Shirani // Am J Cardiol. – 2008. – Vol. 102. -P. 767-771.

109. Shah P.K. Residual risk and high-density lipoprotein cholesterol levels: is there a relationship? / P.K. Shah // Rev Cardiovasc Med. – 2011. – Vol. 12. – P. 55-59.

110. Shi G. P. Immunomodulation of vascular diseases: atherosclerosis and autoimmunity/ G.P. Shi // Eur J Vase Endovasc Surg. – 2010. – Vol. 39. – P. 485-494.

111. Singh V. Models to Study Atherosclerosis: A Mechanistic Insight / V. Singh, R.L. Tiwari, M. Dikshit, M.K. Barthwal // Current Vascular Pharmacology. – 2009. -Vol. 7.-P. 75-109.

112. Spagnoli L.G. Права Inflammation in Atherosclerosis / L.G. Spagnoli, E. Bonanno // The Journal of Nuclear Medicine. – Vol. 48, № 11. – P. 1800-1815.

113. Spence J.D. Infection, Inflammation, and Atherosclerosis / J. D. Spence, J. Norris // Stroke. – 2003. – Vol. 34. – P.333-334.

114. Spiroglou S.G. Adipokines в періодичній та епікардіальній adipose tissue: differential expression and relation to atherosclerosis / S.G. Spiroglou,

C.G.Kostopoulos, J.N. Varakis, H.H. Papadaki // J Atheroscler Thromb. – 2010. -Vol. 17.-P. 115-130.

115. Stassen F.R. Infection and atherosclerosis. У альтернативному перегляді на отриманому hypothesis / F.R. Stassen, T. Vainas, C.A. Bruggeman // Pharmacol Rep. – 2008. -Vol. 60. – P. 85-92.

116. Steinberg D. The LDL modification hypothesis of atherogenesis: an update /

D. Steinberg // J. Lipid Res. – 2009. – Vol. 50. – P. 376-381.

117. Steinberg D. An interpretive history of the cholesterol controversy: частина I / D. Steinberg // Journal of Lipid Research. – 2004. – Vol. 45. – P. 1583-1593.

118. Стейнберг Д. Ан interpretative history of cholesterol controversy: Part II: зоряна поводження з hypercholesterolemia to coronary disease in humans / D. Steinberg // Journal of Lipid Research. – 2004. – Vol. 46. ​​– P. 179-190.

119. Stocker R. Доля oxidative modifications in atherosclerosis / R. Stocker, J.F. Keaney Jr. // Physiol Rev. – 2004. – Vol. 84. – P. 1381-1478.

120. Streblow D.N. До pathogens accelerate atherosclerosis? / D.N. Streblow, S.L. Orloff, J.A. Nelson//J Nutr. – 2001. – Vol. 131. – P. 2798-2804.

121. Sulzer B., Центральна імунна система, self and autoimmunity / B. Sulzer, J. Van Hemmen, U. Behn // Bull. Math. Biol. – 1994. – Vol. 56. – P. 1009-1040.

122. Swanborg, RH. Animal models of human disease. Experimental autoimmune encephalomyelitis в родителях як модель для людського деміелінаційного захворювання / R.H. Swanborg // Clin. Immunol. Імунопатол. – 1995. – Vol. 77. – P. 4-13.

123. Szasz T. Perivascular adipose tissue: більше ніж just structural support / T. Szasz, R.C. Webb// Clin Sci (Lond). – 2012. – Vol. 122. – P. 1-12.

124. Takahashi M. Inflammatory cytokines в pathogenesis of atherosclerosis / M. Takahashi / Nihon Rinsho. – 2011. – Vol. 69. – P. 30-33.

125. Thalmann S. Local adipose tissue depots як cardiovascular risk factors / S. Thalmann, C.A. Meier // Cardiovasc Res. – 2007. – Vol. 75. – P.690-701.

126. Thompson G.R. Історія cholesterol controversy in Britain / G.R. Thompson // QJM. – 2009. – Vol. 102. – P.81-86.

127. Traish A. M. Dehydroepiandrosterone (DHEA)-a precursor steroid або an active hormone in human physiology / A.M. Traish, H.P. Kang, F. Saad, AT. Guay// J Sex Med. – 2011. – Vol. 8. – P. 2960-2982.

128. Traish A.M. Тестостерон і cardiovascular disease: old old idea with modern clinic implications / A.M. Traish, K.E. Kypreos // Atherosclerosis. – 2011. -Vol. 214(2).-P. 244-248.

129. Trentham D.E. Humoral and Cellular Sensitivity to Collagen in Type II Collagen-Induced Arthritis in Rats / D.E. Trentham, A. Townes, H. Andrew, J. R. David // J Clin Invest. – 1978. – Vol. 61. – P. 89-96.

130. Tsai W.C. Відносини між антитілами проти oxidized low-density lipoprotein and extent of coronary atherosclerosis / W.C. Tsai, Y.H. Li, T.H. Chao, JH. Chen//J Formos Med Assoc. – 2002. – Vol. 101. – P. 681-684.

131. Turk JR. Психологічна діяльність і іншісклероз: які animal model? /J.R. Turk, M. H. Laughlin // Can J Appl Physiol. – 2004. – Vol. 29. – P. 657-683.

132. Tuttolomondo A. Atherosclerosis як Inflammatory Disease / A. Tuttolomondo, D. Di Raimondo, R. Pecoraro, V. Arnao, A. Pinto, G. Licata // Curr Pharm Des. – 2012. – Vol. 18. – P. 4266-4288.

133. Uusitupa M.I. Autoantibodies проти oxidized LDL не піддається атеросклеротическому основному розчину в неінсулін-dependent diabetes mellitus / M.I. Uusitupa, L. Niskanen, J. Luoma, P. Vilja, M. Mercuri, R. Rauramaa, S. Ylä-Herttuala // Arterioscler Thromb Vase Biol. – 1996. – Vol. 16. – P. 1236-1242.

134. Vanderlaan P.A. Thematic review series: immune system and atherogenesis. unusual suspects:an overview of minor leukocyte populations в atherosclerosis / P.A. Vanderlaan, C.A. Reardon// J Lipid Res. – 2005. – Vol. 46. ​​-P. 829-838.

135. Veniant M.M. Lipoprotein size and atherosclerosis susceptibility в Apoe(-/-) and Ldlr(-/-) mice / M.M. Veniant, S. Withycombe, S.G. Young // Arterioscler Thromb Vase Biol. – 2001. – Vol. 21. – P. 1567-1570.

136. Verhagen S.N. Perivascular adipose tissue as a cause of atherosclerosis / S.N. Verhagen, F.L. Visseren// Atherosclerosis. – 2011. – Vol. 214. – P. 3-10.

137. Virella G. Atherogenesis and humoral immune response to modified lipoproteins / G. Virella, M.F. Lopes-Virella// Atherosclerosis. – 2008. – Vol. 200. -P. 239-246.

138. Wang J.-L. Користування Inflammatory Cells в Adventitia and Formation and Extending of Atherosclerotic Lesions in Coronary Artery of Apolypoprotein E Gene Knockout Mice / J-L. Wang, S.-Q. Ma, L. Li, G-Q. Liu, Wei-C. Hu, R. Ma// Chinese Journal of Physiology. – 2012. – Vol. 56. - doi: 10.4077/CJP.2013.BAA080.

139. Weverling-Rijnsburger A.W. High-density vs low-density lipoprotein cholesterol як ризик factor для coronary artery disease and stroke in old age / A.W. Weverling-Rijnsburger, I.J. Jonkers, E. van Exel, J. Gussekloo, R.G. Westendorp// Arch Intern Med. – 2003. – Vol. 163. – P. 1549-1554.

140. Wick G. Структура шиї шлунка 65/60 в pathogenesis atherosclerosis / G. Wick, R. Kleindienst, G. Schett, A. Amberger, Q. Xu // Int Arch Allergy Immunol. – 1995.-Vol. 107. – P. 130-131.

141. William R. Ware mainstream hypothesis що LDL cholesterol drives atherosclerosis може бути неповноцінний не без-інвазивний імідж коронарного артеріального клопоту і прогресу / R. William // Med Hypotheses. – 2009. – Vol. 73. -P. 596-600.

142. Wozniak S.E. Adipose tissue: нові ендокринні органи? A review article / S.E. Wozniak, L.L. Gee, M.S. Wachtel, E.E. Frezza// Dig Dis Sci. – 2009. -Vol. 54. – P.1847-1856.

143. Wucherpfennig K. W. Mechanisms for induction of autoimmunity by infectious agents / K. W. Wucherpfennig // J Clin Invest. – 2001. – Vol. 108. -P. 1097-1104.

144. Xu F. Adventitial fibroblasts є застосовані в ранніх стадіях атеросклерозу в аполіпопротеїн E knockout mouse / F. Xu, J. Ji, L. Li, R. Chen, W.C. Hu // Biochem Biophys Res Commun. – 2007. – Vol. 352. – P. 681-688.

145. Xu Q. Mouse models of arteriosclerosis: з arterial injuries to vascular grafts / Q. Xu // Am J Pathol. – 2004. – Vol. 165 – P. 1-10.

146. Yanni A.E. Лабораторія rabbit: animal animal of atherosclerosis research / A.E. Yanni// Lab Anim. – 2004. – Vol. 38. – P. 246-256.

147. Yerramasu A. Утворення volume epicardial fat is незалежним ризиком factor для accelerated progress sub-clinical coronary atherosclerosis / A. Yerramasu, D. Dey, S. Venuraju, D.V. Anand, S. Atwal, R. Corder, D.S. Berman, A. Lahiri// Atherosclerosis. – 2012. – Vol. 220. – P. 223-230.

148. Yorgun H. Epicardial adipose tissue thickness predicts descending thoracic aorta atherosclerosis показує multidetector computed tomography / H. Yorgun, U. Canpolat, T. Hazirolan et al. // Int J Cardiovasc Imaging. – 2012. – Vol. 28. -P. 911-919.

149. Yoshida H. Front line of oxidized lipoproteins: роль oxidized lipoproteins в atherogenesis and cardiovascular disease risk/ H. Yoshida // Rinsho Byori. -2010. -Vol. 58. – P. 622-630.

150. Zaragoza C. Animal Models of Cardiovascular Diseases / C. Zaragoza, C. Gomez-Guerrero, J.L. Martin-Ventura та ін. // Journal of Biomedicine and Biotechnology. -2011. -doi:10.1155/2011/497841.

151. Жао Д. Оксидизований low-density lipoprotein and autoimmune Antibodies в пацієнтів з антифосфополіпідним синдромом з histromy thrombosis / D. Zhao, H. Ogawa, X. Wang, GS Cameron, DE Baty, JS Dlott, DA Triplett J Clin Pathol. - 2001. - Vol. 116. – P. 760-767.

152. Zhao Q. Inflammation, autoimmunity, and atherosclerosis / Q. Zhao // Discov Med. – 2009. – Vol. 8. – P. 7-12.

153. URL: http://www.kalenbiomed.com/34product_oldl.html (дата звернення 01.10.12).

Дослідження виконано за підтримки ФЦП Міністерства освіти та науки Російської Федерації, угода № 14.В37.21.0211; АВЦП Міністерства освіти і науки РФ "РНПЗШ (2009-2011 роки)", № 2.1.1/2157; державного замовлення Міністерства освіти і науки РФ на проведення НДР на тему «Аутоімунні механізми атеросклерозу. Нова експериментальна модель атеросклерозу у щурів» №4.5505.2011.

Зверніть увагу, представлені вище наукові тексти розміщені для ознайомлення та отримані за допомогою розпізнавання оригінальних текстів дисертацій (OCR). У зв'язку з чим у них можуть бути помилки, пов'язані з недосконалістю алгоритмів розпізнавання. У PDF файлах дисертацій та авторефератів, які ми доставляємо, подібних помилок немає.

ВЕСТНИК УДМУРТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Біологія. НАУКИ ПРО ЗЕМЛУ

УДК 612.017.1

І.В. Меньшиков, К.В. Фоміна, Л.В. Бєдульова, В.Г. Сергєєв ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ АТЕРОСКЛЕРОЗА У ЩУР,

ВИКЛИКАНОЇ ІММУНІЗАЦІЄЮ НАТИВНИМИ ЛІПОПРОТЕЇНАМИ ЛЮДИНИ

Імунізація щурів нативними ЛПНГ людини викликає розвиток аутоімунної реакції проти нативних ЛПНГ, що супроводжується дисліпопротеїнемією, збільшенням об'єму периваскулярної та епікардіальної жирової тканини та атеросклеротичним пошкодженням стінки аорти, що свідчить на користь гіпотези про те, що аутоімунна реакція. Атеросклероз у щурів, спричинений імунізацією нативними ЛПНГ, є адекватною експериментальною моделлю атеросклерозу людини.

Ключові слова: атерома, атеросклероз, аутоімунні реакції, дисліпідемія, нативні ліпопротеїни низької щільності, експериментальна модель атеросклерозу у щурів, епікардіальний жир.

Вступ

Атеросклероз лежить в основі широкого спектру кардіоваскулярних захворювань та асоційований з багатьма аутоімунними та інфекційними захворюваннями. Незважаючи на численні дослідження, етіологія та патогенез цього захворювання залишаються невідомими. Більшість сучасних гіпотез ґрунтуються на ключовому факті зв'язку між порушенням обміну ліпопротеїнів та формуванням атеросклеротичних бляшок. Однак чому і як відбувається порушення обміну ліпопротеїнів, що веде до розвитку захворювання, залишається головним нез'ясованим питанням атерогенезу. У літературі обговорюється багато зовнішніх і внутрішніх факторів, що ведуть до порушення обміну ліпопротеїнів, ці дані представлені в цілій низці оглядів. Однією з найбільш привабливих сьогодні гіпотез є гіпотеза про аутоімунну природу атеросклерозу, згідно з якою причиною порушення обміну ліпопротеїнів є розвиток аутоімунної реакції проти модифікованих (окислених) ліпопротеїнів низької щільності (оЛПНГ). Імунні комплекси аутоантитіл з оЛПНЩ, що утворюються при цьому, формують ефекторні механізми, що ведуть до запалення в стінці судини. Відповідно до цієї гіпотези рівень оЛПНП і аутоантитіл до них повинні бути асоційовані з розвитком атеросклерозу. Однак однозначного зв'язку між ними не виявлено, а наявні дані про рівень аутоантитіл до оЛПНГ у хворих на атеросклероз і здорових людей суперечливі. Ці факти ставлять під сумнів ідею про аутоімунну реакцію проти ОЛПНЩ як причину індукції та розвитку атеросклерозу. У той же час відомі факти існування в нормі аутоантитіл до нЛПНГ, рівень яких при атеросклерозі суттєво підвищується. У дослідженнях, проведених нами раніше, було виявлено, що у хворих на атеросклероз людей (пацієнти з ішемічною хворобою серця) порівняно зі здоровими був достовірно вищий рівень антитіл до нЛПНГ і нижчий рівень антитіл до оЛПНП у крові. На підставі цих та інших фактів нами була сформульована гіпотеза про те, що основною причиною дисліпопротеїнемії та атерогенезу є розвиток аутоімунної реакції до нативних, а не до окислених ЛПНГ. На користь нашої гіпотези також свідчать порівняно недавно отримані результати досліджень, що вказують на те, що аутоімунні Т-клітини, що розпізнають епітопи білка ApoB100 нЛПНГ, сприяють розвитку атеросклерозу, тоді як інгібування Т-клітинної відповіді проти нативних ЛПНЩ пригнічує розвиток. Одним з найбільш переконливих способів перевірки гіпотези, спрямованої на визначення етіологічного фактора розвитку того чи іншого захворювання, є можливість викликати цим фактором розвиток захворювання в експериментальних тварин. Тому для перевірки гіпотези ми індукували аутоімунну реакцію до нЛПНГ у щурів шляхом імунізації їх нативними ліпопротеїнами низької щільності людини (чнЛПНГ). Відповідно до гіпотези розвиток аутоімунної реакції проти нЛПНГ має призвести до розвитку дисліпопротеїнемії, атероми судин як найбільш значущих ознак, що характеризують розвиток атеросклерозу у людини.

Матеріали та методика досліджень

Пацюки Wistar були імунізовані нативними ЛПНГ людини (Sigma) у складі неповного ад'юванта Фрейнда (НАФ) (Sigma) одноразово, внутрішньошкірно у дозі 200 мкг. Контрольним тваринам запроваджували НАФ. Кров забирали щотижня протягом 13 тижнів кардіальною пункцією. Останній забір крові було виконано через 20 тижнів після імунізації. У сироватці крові визначали рівень антитіл до нЛПНЩ людини, рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПВЩ. Антитіла проти нЛПНГ визначали методом, описаним Хлюстовым В.Н., 1999 . Загальний холестерин визначали ферментативним методом за допомогою набору Холестерин ФС (Діакон-ДС, Росія). Холестерин ЛПНГ та ЛПВЩ визначали прямим гомогенним методом, використовуючи комерційні набори «Холестерин ЛПНГ», «Холестерин ЛПВЩ» (Human). Дані представляли як різницю (А) середніх значень між групою дослідних та контрольних тварин. Для визначення значущості відмінностей використали критерій Манна-Уітні. Через 20 тижнів після імунізації кожного щура була проведена інтракардіальна перфузія фіксатором Імунофікс. Серце та частина аорти були пофарбовані на ліпіди суданом ІІІ (модифікована методика Holman, 1958). Інша частина аорти піддавалася гістологічному дослідженню, при цьому судини було залито парафін. Зрізи завтовшки 6 мкм фарбували гематоксилином-еозином.

Результати та їх обговорення

Кінетика антитіл до нЛПНЩ, зміна рівня холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПВЩ у ході імунної відповіді, спричиненої імунізацією щур нативними ЛПНЩ людини. З метою перевірки гіпотези про те, що причиною атерогенезу є розвиток аутоімунної реакції проти нативних ЛПНГ, ми спробували індукувати аутоімунну реакцію проти нативних ЛПНГ у щурів. Зазвичай для індукції аутоімунних захворювань експериментальних тварин використовують імунізацію гетерологічними антигенами, подібними з аутоантигенами. Прийнято вважати, що причиною розвитку аутоімунної реакції при імунізації гетерологічним антигеном є здатність антигену спричинити активацію лімфоцитів . Тому для індукції аутоімунної реакції проти нативних ЛПНГ у щурів ми використовували гетерологічні (людські) нативні ЛПНГ.

Одноразова імунізація щур нативними ЛПНЩ людини в НАФ у дозі 200 мкг викликала зростання рівня антитіл проти нЛПНЩ людини, який відбувався протягом 13 тижнів після імунізації (рис. 1). Через 20 тижнів рівень антитіл залишався високим. Зростання антитіл проти нативних ЛПНГ людини в ході імунної відповіді було ступінчастим, кожне нове підвищення рівня антитіл до нативних ЛПНГ людини мало спонтанний характер і досягало максимуму швидше, ніж попереднє. Такий самопідтримується, самопідсилюється характер розвитку імунної відповіді властивий для розвитку реакцій гіперчутливості та аутоімунних реакцій.

Зростання рівня антитіл до нЛПНГ у імунізованих щурів супроводжувалося підвищенням рівня холестерину ЛПНЩ та зниженням холестерину ЛПВЩ щодо контрольних тварин (рис. 1). Зміни, що спостерігаються, в обміні ліпопротеїнів є загальноприйнятою ознакою розвитку атеросклерозу у людини.

Зміна рівня холестерину ЛПНГ та холестерину ЛПВЩ у крові щурів, так само як і зміна рівня антитіл до нативних ЛПНГ людини, мала ступінчастий характер. При цьому зміна рівня холестерину ЛПНГ та ЛПВЩ поглиблюються, стають більш вираженими з новою фазою зростання антитіл (рис. 1). Порівняння кінетики антитіл до нЛПНГ та рівня холестерину ЛПНГ та ЛПВЩ у ході імунної відповіді явно вказує на їх взаємозв'язок. Розвиток дисліпопротеїнемії, наявність взаємозв'язку між зміною рівня антитіл проти нативних ліпопротеїнів та дисліпідемією в ході імунної відповіді свідчить про розвиток у щурів, імунізованих нативними ЛПНЩ людини, аутоімунної реакції до нативних ЛПНЩ щурів.

Рис. 1. Кінетика антитіл проти нативних ЛПНЩ людини, зміна рівня холестерину ЛПНЩ та холестерину ЛПВЩ у крові щурів, імунізованих нативними ЛПНЩ. Результати представлені у вигляді різниці середніх між групою імунізованих нЛПНГ щурів (п=8) та групою контрольних щурів (п=8). * - значні відмінності в порівнянні з контрольними тваринами р< 0,05, критерий Манна-Уитни

Розвиток атероми аорти у щурів, імунізованих нативними ЛПНГ людини. У контрольних щурів, яким одноразово вводили НАФ, змін у структурі аорти не виявлено. Інтима аорти щурів представлена ​​у вигляді єдиного ендотеліального шару, що щільно прилягає до внутрішньої еластичної мембрани; медіа аорти складається з декількох шарів м'язових клітин та екстрацелюлярного колагенового матриксу, розділеного еластиновими пластинками; адвентиція аорти представлена ​​сполучною та жировою тканиною (рис. 2а).

Гістологічний аналіз аорти експериментальних щурів виявив зміни, характерні для атеросклерозу. Спостерігається кілька видів змін стінки аорти, які можна розглядати як різні стадії розвитку атеросклеротичних ушкоджень. На рис. 2б видно потовщення інтими, дезорганізація медії, виявляються скупчення лейкоцитів в інтимі та між медіа та адвентицією, не проглядається elastic lamina, що може являти собою ранні атеросклеротичні ушкодження судин. На рис 2в представлена ​​ділянка аорти з більш глибокими порушеннями інтима-медіа комплексу. Спостерігаються ділянки повної руйнації інтими, спучування та оголення медії. Таким чином, одноразова імунізація щурів нативними ЛПНГ людини в НАФ викликає пошкодження стінки аорти, типові для атеросклерозу.

Зростання об'єму епікардіальної та периваскулярної жирової тканини у щурів, імунізованих нативними ЛПНГ людини. Одноразова імунізація щур нативними ЛПНЩ людини викликала збільшення обсягу епікардіального жиру (рис. 3). На рис. 3 видно, що серце контрольної тварини майже не має епікардіального жиру, тоді як у експериментальних тварин спостерігається його суттєвий обсяг. Збільшення обсягу епікардіального жиру у щурів, імунізованих чнЛПНЩ, становить 250±35%.

Рис. 2. Стінка аорти, пофарбована гематоксиліном-еозином: а - стінка аорти контрольних щурів; б - стінка аорти щурів, імунізованих нЛПНЩ. Спостерігаються потовщення інтими, дезорганізація медіа, накопичення лейкоцитів у стінці судини. Elastic lamina не визначається; в - стінка аорти у щурів, імунізованих нЛПНЩ. Ділянка повної деградації інтими, спучування та оголення медіа. Довжина лінії = 1200 цт

Рис. 3. Серце, контрольних щурів (1) та щурів, імунізованих нЛПНГ людини (2), пофарбоване суданом. Темні області – епікардіальний жир

У експериментальних тварин виявлено збільшення обсягу периваскулярної жирової тканини – кількості та розмірів адипоцитів білої жирової тканини в адвентиційній оболонці (рис. 4 а, б). При цьому змінювався і характер розподілу ліпідів в адипоцитах бурої жирової тканини адвентиції аорти. У деяких адипоцитах бурої жирової тканини дрібні ліпідні краплі,

зазвичай дисперговані по всій цитоплазмі, ставали більшими, зливались і локалізовувалися в центрі клітин (рис 4, г). Можна припустити, що за умов експерименту відбувалося як збільшення кількості клітин бурої жирової тканини аорти, а й їх поступове перетворення на адипоцити білої жирової тканини.

Рис. 4. Периваскулярна жирова тканина: а – адипоцити аорти контрольних тварин; б - адипоцити аорти щурів, імунізованих нЛПНЩ; в, г - перетворення адипоцитів бурої жирової тканини в адипоцити білої жирової тканини в адвентиції та періадвентиції аорти щурів, імунізованих нЛПНГ. (1*, 2*, 3* – послідовні стадії перетворення адипоцитів); 1 – медіа; 2 – адвентиція; 3 – періадвентиція. Довжина лінії (A, B, C) = 1400 цт, D – 420 цт

Останнім часом ролі епікардіальної та периваскулярної жирової тканини у патогенезі атеросклерозу приділяється велика увага. Збільшення обсягу епікардіальної жирової тканини сьогодні розглядають як маркер коронарного атеросклерозу та прогностичний показник його розвитку. Периваскулярна жирова тканина, що оточує артерії, також залучена до локальної стимуляції утворення атеросклеротичних бляшок. Результати in vitro та in vivo показали, що периваскулярна жирова тканина має прозапальні властивості і здатна викликати атеросклеротичний процес у стінці судини, що доводить гіпотезу про те, що пошкодження у стінці судини індукується з його зовнішнього боку. Тому виявлені нами ушкодження внутрішньої стінки аорти у щурів можуть бути викликані реакцією периваскулярної жирової тканини на імунізацію щурів нЛПНГ людини.

По суті, ми отримали нову експериментальну модель атеросклерозу. Незважаючи на те, що відомо багато експериментальних моделей атеросклерозу, сьогодні не існує адекватної моделі, яка б повністю відтворювала всі стадії та ознаки атеросклерозу людини. Розроблена нами експериментальна модель атеросклерозу у щурів, викликана імунізацією нативними ЛПНГ людини, відтворює основні метаболічні, патофізіологічні ознаки захворювання і тим самим є адекватною експериментальною моделлю атеросклерозу людини. Експериментальна модель відкриває перспективу вивчення причинно-наслідкових зв'язків між процесами, залученими до патогенезу атеросклерозу; механізмів зриву природної толерантності до нативних ЛПНГ, що ведуть до атеросклерозу; асоціації атеросклерозу з інфекціями та іншими аутоімунними захворюваннями

Таким чином, імунізація щурів нативними ЛПНГ людини викликає розвиток аутоімунної реакції проти нативних ЛПНГ, що супроводжується дисліпопротеїнемією, збільшенням об'єму периваскулярної та епікардіальної жирової тканини та атеросклеротичним пошкодженням стінки аорти, що свідчить на користь гіпотези про те, що аутоімунна реакція.

ЛПНГ є причиною розвитку цього захворювання. Атеросклероз у щурів, спричинений імунізацією нативними ЛПНГ людини, є адекватною експериментальною моделлю атеросклерозу людини.

Подяки

Робота виконано у межах державного замовлення Міністерства освіти і науки РФ на проведення НДР на тему «Аутоімунні механізми атеросклерозу. Нова експериментальна модель атеросклерозу у щурів» №4.5505.2011.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Masia M., Padilla S., Robledano C. та ін. Розвиток endothelial функцій і subclinical atherosclerosis в поєднанні з hepatitis C virus в HIV-infected пацієнтів: a cross-sectional study // BMC Infect. Dis. 2011. Vol. 11. P. 265.

2. Muhlestein J.B. Chronic infection and coronary atherosclerosis буде hypothesis ever really pan out? // J. Am. Coll. Кардіол. 2011. Vol. 58. P. 2007-2009.

3. Stassen F.R., Vainas T., Bruggeman C.A. Infection and atherosclerosis. An alternative view on an outdated hypothesis // Pharmacol. Rep. 2008. Vol. 60. P. 85-92.

4. Symmons DP, Gabriel S.E. Epidemiology of CVD in rheumatic disease, with a focus on RA and SLE // Nat. Rev. Rheumatol. 2011. Vol. 7. P. 399-408.

5. Galkina E., Ley K. Immune and Inflammatory Mechanisms of Atherosclerosis // Annu Rev. Immunol. 2009. Vol.

6. Libby P., Okamoto Y., Rocha V.Z. та ін. Inflammation in Atherosclerosis: Transition From Theory to Practice // Circ. J. 2010. Vol. 74. P. 213-220.

7. Shah P.K. Residual risk and high-density lipoprotein cholesterol levels: is there a relationship? // Rev. Cardiovasc. Med. 2011. Vol. 12. P. 55-59.

8. Steinberg D. LDL modification hypothesis of atherogenesis: an update // J. Lipid Res. 2009. Vol. 50. P. 376-381.

9. Клімов А.Н. Autoimmune theory of atherogenesis і концепція modified lipoproteins // Vestn. Akad. Med. Nauk SSSR. 1990. Vol. 11. P. 30-36.

10. Клімов А.Н., Нагорнев В.А. Evolution of cholesterol concept of atherogenesis from Anitchkov to our days // Pediatr. Pathol .Mol. Med. 2002. Vol. 21. P. 307-320.

11. Virella G., Lopes-Virella M.F. Atherogenesis and the humoral immune response to modified lipoproteins // Atherosclerosis. 2008. Vol. 200. P. 239-246.

12. Gounopoulos P., Merki E., Hansen L.F. та ін. Antibodies до oxidized low density lipoprotein: epidemiological studies і potential clinic applications в cardiovascular disease // Minerva Cardioangiol. 2007. Vol. 55. P. 821-837.

13. Mandal K., Jahangiri M., Xu Q. Autoimmune mechanisms of atherosclerosis // Handb. Exp. Pharmacol. 2005. Vol. 170. P. 723-743.

14. Matsuura E., Kobayashi K., Inoue K. та ін. Внутрішній імуноглобулін і атеросклероз // Clin. Rev. Allergy Immunol. 2005. Vol 29. P. 311-319.

15. Weinbrenner T., Cladellas M., Covas M.I. та ін. Висока oxidative stress in patients with stable coronary heart disease // Atherosclerosis. 2003. Vol. 168. P. 99-106.

16. Хлюстов В.М. Кількісне визначення аутоантитіл до ліпопротеїнів низької густини // Клінічна лабораторна діагностика. 1999. № 4. С. 17-20.

17. Меньшиков І.В., Макарова М.І., Булатова Н.І. та ін Аутоімунні реакції в патогенезі атеросклерозу // Імунологія. 2010. № 5. С. 242-246.

18. Hermansson A., Ketelhuth D., Strodthoff D. та ін. Усунення T-cell відповідає на природну low density lipoprotein reduces atherosclerosis // J. Exp. Med. 2010. Vol. 207. P. 1081-1093.

19. Rose N.R. Infection, mimics, і autoimmune disease. J. Clin. Invest. 2001. Vol. 107. Р. 943-944.

20. Wucherpfennig K.W. Mechanisms for induction of autoimmunity by infectious agents // J. Clin. Invest. 2001. Vol. 108. P. 1097-1104.

21. Menshikov I., Beduleva L. Evidence in favor of role idiotypic network in autoimmune hemolytic anemia induction: theoretical and experimental studies // Int. Immunol. 2008. Vol. 20. P. 193-198.

22. Beduleva L., Menshikov I. Роль idiotype-anti-idiotype interactions in induction of collagen-induced arthritis in rats // Immunobiology. 2010. Vol. 215. P. 963-970.

23. Djaberi R., Schuijf JD, van Werkhoven J.M. та ін. Relation of epicardial adipose tissue to coronary atherosclerosis // Am. J. Кардіол. 2008. Vol. 102. P. 1602-1607.

24. Verhagen S.N., Visseren F.L., Perivascular adipose tissue as cause of atherosclerosis // Atherosclerosis. 2011. Vol. 214. P. 3-10.

25. Yorgun H., Canpolat U., Hazirolan T. та ін. Epicardial adipose tissue thickness predicts descending thoracic aorta atherosclerosis показує multidetector computed tomography // Int. J. Cardiovasc. Imaging. 2011 року.

26. Xiangdong L., Yuanwu L., Hua Z. та ін. Animal models for atherosclerosis research: a review // Protein Cell. 2011. Vol. 2. P. 189-201.

27. Russell J.C., Proctor S.D. Малі animal models cardiovascular disease: tools for study of roles of metabolic syndrome, dislipidemia, and atherosclerosis // Cardiovasc. Pathol. 2006. Vol.15. P. 318-330.

28. Zaragoza C., Gomez-Guerrero C., Martin-Ventura J.L. та ін. Animal Models of Cardiovascular Diseases // Journal of Biomedicine and Biotechnology. 2011. doi:10.1155/2011/497841.

Вступила до редакції 02.12.11

I. V. Menshikov, K. V. Fomina, L. V. Beduleva, V. G. Sergeev

Новий experimental murine model atherosclerosis при інмунізації з людською природою low-density lipoproteins

Іммунізація rats з природним людським LDL ведеться до анти-nLDL autoimmune reaction, що співвідноситься з LDL-С рівнів, на зміну в HDL-C, і епікардіальний і швидкий збільшення в adipose tissue volume, together with endotheli de . Результати впливають на гіпотезу, що autoimmune reaction до nLDL є причиною іншихкосклерозів. Наш murine модель з атеросклерозом, спричинений heterologous nLDL reproduces key metabolic and pathologices features of atherosclerosis і є suitable experimental model of this disease.

Ключові слова: атерома, атеросклероз, autoimmunity, dislipidemia, epicardial adipose tissue, природний low-density lipoproteins, rat model of atherosclerosis.

Меньшиков Ігор Вікторович,

ФДБОУ ВПО "Удмуртський державний університет"

E-mail: [email protected]

Фоміна Ксенія Володимирівна, інженер

ФДБОУ ВПО "Удмуртський державний університет"

426034, Росія, м. Іжевськ, вул. Університетська, 1 (корп. 1)

E-mail: [email protected]

Бедульова Любов Вікторівна,

доктор біологічних наук, професор

ФДБОУ ВПО "Удмуртський державний університет"

426034, Росія, м. Іжевськ, вул. Університетська, 1 (корп. 1)

E-mail: [email protected]

Сергєєв Валерій Георгійович,

доктор біологічних наук, професор

ФДБОУ ВПО "Удмуртський державний університет"

426034, Росія, м. Іжевськ, вул. Університетська, 1 (корп. 1)

E-mail: [email protected]

Menshikov I.V., доктор біологічної, доктор Удмурт State University

426034,Russia, Izhevsk, Universitetskaya st., 1/1 E-mail: [email protected]

Fomina K.V., engineer Udmurt State University

426034,Russia, Izhevsk, Universitetskaya st., 1/1 E-mail: [email protected]

Beduleva L.V., доктор біологічної, доктор Удмурт State University

426034, Russia, Izhevsk, Universitetskaya st., 1/1 E-mail: [email protected]

Сергеев В.Г., доктор біологічної, доктор Удмурт State University

426034,Russia, Izhevsk, Universitetskaya st., 1/1 E-mail: [email protected]